Ввечері 28 серпня 2024-го року в район українських позицій під Бахмутом залетів російський розвідувальний безпілотник «Zala», на лівому крилі якого скотчем було виліплене слово «Zаебал».
У такий спосіб оператори російського дрона демонстрували чи то свій захват, чи то подив від роботи українського підрозділу БПЛА Signum, який на той момент працював у складі 93-ої бригади «Холодний Яр». На день раніше дронщики Signum один за одним, без перекурів, збили вісім ворожих розвідувальних БПЛА.
Тому дрон з написом «Zаебал» був єдиним розвідувальним безпілотником, запущеним противником у тій смузі 28 серпня. І після виявлення він був успішно збитий.
«Нас дуже розвеселив цей напис на крилі», – пригадує той день один із операторів Signum на позивний «Турист», з яким УП познайомилася в Краматорську.
Туристу 28 років, до великої війни він був цивільною людиною та кілька років мешкав в Естонії. 23 лютого 2022-го він зареєстрував там свою фірму з доставки. За два дні, 25 лютого, повернувся в Україну та пішов воювати.
Бурхливу реакцію росіян на вісім збитих бортів за день у принципі можна зрозуміти.
Адже за кілька місяців до цього, у квітні – липні 2024-го російські розвідувальні БПЛА спокійно літали по всій лінії фронту, у відносному тилу – над Дніпром, Сумами і навіть в абсолютному тилу – над Миргородом на Полтавщині, що за 150 кілометрів від кордону. У Миргороді російський «Орлан» в липні 2024-го шпигував, а потім коригував ракетний обстріл по військовому аеродрому.
Сили оборони не знали, чим збивати російські розвідувальні безпілотники, які в один момент заполонили лінію бойового зіткнення і підібралися до тилових міст.
Стріляти по дронах ракетами ППО чи піднімати в небо винищувачі – дорого, працювати по них із зенітних установок, як пересвідчилася УП в останньому відрядженні, малоефективно. РЕБ на розвідувальні БПЛА часто не діяв.
Рішенням цієї проблеми поступово ставали популярні й доступні FPV-дрони, якими українські оператори з літа 2024-го почали працювати не тільки по наземних цілях, а й по повітряних. Їх стали називати «зенітні FPV», а операторів дронів – «підрозділами ППО».
Виявляти ціль, тобто російські розвідувальні БПЛА, найчастіше їм допомагають засоби радіотехнічної розвідки (РТР), назву яких із міркувань безпеки тримають у секреті.
Підрозділ Signum був одним із першопрохідців у збитті розвідувальних БПЛА РФ і за перші півтора місяця роботи під Бахмутом знищив у такий спосіб 65 російських розвідбезпілотників.
«Ми повністю перекрили наш напрямок від російських розвідувальних безпілотників: КАБи перестали кидати, арта перестала стріляти, FPV менше літали. Адже вся «підсвітка» наших позицій відбувається через розвідувальні дрони. Доходило до того, що вони не залітали до нас по два тижні», – пояснює Турист.
«Українська правда» розпитала в підрозділу Signum, у чому секрет їхньої ефективності, наскільки збиття російських розвідувальних безпілотників змінює правила гри цієї війни, та що заважає Україні краще та більше воювати дронами.
***
Підрозділ БПЛА Signum заснований добровольцями в лютому 2022-го року. Спочатку хлопці воювали в піхоті, потім перейшли на роботу з дронами. У квітні 2022-го вони на волонтерських засадах долучилися до 93-ої бригади, а восени того ж року – мобілізувалися до неї.
«Спочатку ми всі вірили, що це закінчиться швидко. Ніхто не хотів служити, заганяти себе в ці армійські рамки. А потім, у перший день перебування в Соледарі, на териконі, у нас було двоє поранених, а за тиждень один з побратимів втратив ногу. Тому ми вирішили оформитися в бригаду (щоб мати соціальні гарантії – УП)«, – пригадує Турист.
Бійці Signum одними з перших застосували FPV-дрони по наземних цілях на російсько-українській війні. А також одними з перших почали працювати FPV-дронами по повітряних цілях.
Нині Signum є частиною 53-ої окремої механізованої бригади імені Володимира Мономаха і працює на напрямку Серебрянського лісництва. Підрозділ перейшов у 53 бригаду, аби служити під командуванням їхнього новопризначеного комбрига Олександра Сака. Сак підтримував зародження Signum як підрозділу ще в 93-ій бригаді, коли був там комбатом.
Усе забезпечення Signum дронами є волонтерським.
Далі – пряма мова нашого співрозмовника Туриста.
***
Чую, бачу, відчуваю
Перший російський безпілотник ми збили FPV-дроном десь у червні 2024-го – це було виключно за рахунок «чую, бачу, відчуваю», без жодних допоміжних засобів. Тобто ми просто почули його, знайшли візуально і полетіли. Це було під Бахмутом.
У той день я був штурманом, підказував по орієнтирах, куди летіти, а мій товариш Сергій – пілотом. Спочатку ми побачили «Zala» (розвідувальний безпілотник – УП), у неї розмах крил три метри, тобто її складно, але можна виявити. А потім, уже в процесі польоту, я почув «Ланцет» (ударний безпілотник – УП) і стрілкотню по ньому. Ймовірно, «Ланцет» полював на деякі важливі для нас засоби, тому ми вирішили уразити саме його. До того ж на той момент ми навіть не знали, чи можемо наздогнати «Zala»…
Тому Сергій набрав висоту, швидкість і просто втаранився в «Ланцет»! Так ми знищили свій перший «Ланцет». Це було взагалі перше зафіксоване в історії збиття «Ланцета».
А першу «Zala» ми вразили того ж літа, але трохи згодом. Принцип був той самий: почув, побачив, полетів. Вона була на висоті десь 1200 метрів – для FPV це взагалі не складна задача, наша рекордна висота була 5600 метрів. Просто за рахунок високої розрідженості повітря на цій висоті треба давати дрону більше газу – відповідно йде більший розхід батареї, і ти менше часу можеш провести в повітрі.
Спочатку ми використовували FPV навіть без вибухівки, просто брали російські БПЛА на таран. У момент тарану дрон викидав парашут і падав. Так він лишався цілим, і ми могли його забрати.
Правда, усього нам вдалося забрати, може, три дрони – усі інші забирав хтось, хто стояв ближче, і видавали їх за свої трофеї. Чорний ринок перепродажу працює (військові прагнуть мати свої трофеї – УП).
Потім росіяни поставили запобіжник, який не давав розкриватися парашуту під час падіння. І ми почали чіпляти до FPV пластид – для збиття розвідувального БПЛА достатньо всього 50–80 грамів.
Насправді ми дуже довго хотіли вразити російський розвідувальний БПЛА.
У кожного нашого розрахунку, який працював по наземних цілях, були окремі окуляри та один – два споряджених дрони на випадок прольоту розвідувального БПЛА. Вони собі десь на дворі обережненько лежать, ти вибігаєш – хоп, надів, включив і полетів.
Ми так пробували разів 15–20, але воно все не виходило і не виходило. Ми або не встигали реагувати, або штурман, який наводить пілота, не міг пояснити, де саме знаходиться ціль – це дуже важливо.
Ми постійно придумували схеми, як нам краще виявляти ці дрони, як коригувати пілота. Доходило навіть до використання формули тисячних! Але все було недостатньо ефективним. Без додаткових засобів ми не могли добитися хорошого результату.
Перехід до роботи із засобами радіотехнічної розвідки
З часом Сергій Стерненко підказав мені, що є один дуже крутий спосіб для виявлення повітряних цілей (йдеться про один із засобів радіотехнічної розвідки – УП). Я знав, що це десь існує, але все було дуже секретно… На той момент це взагалі було щось зі світу фантастики. Ніхто не знав, де це шукати.
Ми почали штурхати нашу бригаду, і, ви здивуєтеся, але в дуже короткий строк, за два тижні, нам передали ці засоби РТР. Його задача – виявити ворожий дрон і показати його приблизний напрямок руху. Після цього наш оператор FPV летить у той район і шукає розвідувальний БПЛА. Адже засоби РТР дають дуже приблизні, плаваючі дані.
І тут з’являється ще одна складність: по-перше, FPV-дрон має дуже слабку камеру (у Mavic, наприклад, вона значно ліпша – УП), по-друге, є перепад висот. Ти можеш перебувати під Zala, наприклад, і не здогадуватися про це.
Тому пілоту FPV треба навчитися бачити ціль у польоті – і це на тлі всього, що є на землі. Тобто на фоні лісу зі своїми різними відтінками, на великій висоті, треба навчитися бачити білу цяточку. Ми завжди піднімаємося набагато вище за ціль, бо не знаємо, на якій саме висоті вона знаходиться.
Наш рекорд на виявлення та знищення цілі – це приблизно п’ять хвилин. А найдовше ми літали десь хвилин сорок – це два вильоти по двадцять хвилин.
Буває таке, що нам просто передають: «У зоні N іде обстріл». І ми летимо туди і шукаємо, де в них працює артилерія, адже вона завжди стрілятиме з коригуванням, тобто разом із розвідувальним безпілотником. І дуже часто ми так свою ціль і знаходимо. Як тільки ми збиваємо цей безпілотник, майже у 100% випадків обстріл припиняється, розумієте?
Я був настільки щасливий від появи засобів РТР, що в перший нормально організований день роботи з нею, це був серпень 2024-го, ми одразу знищили чотири цілі. І далі ми в середньому так і вибивали – по чотири цілі в день. Один раз знищили вісім, після чого росіяни написали нам скотчем на одній зі своїх Zala «zаебал».
У росіян багато розвідувальних безпілотників, лише «Zala» вони на заводі випускають десь 30–40 одиниць на місяць. До того ж, поки ми не почали по них працювати, їх багато було на складах. Але за рахунок нашої роботи, роботи інших підрозділів з осені 2024-го росіяни почали запускати їх десь на 90% рідше.
Раніше вони просто кишіли в небі! Дороги до Часового Яру, Торецька – усе було під їхнім контролем нон-стоп. Тому роботи в нас було дуже багато. Доходило до того, що після збиття однієї «Zala» ми отримали перехоплення, в якому командир російського підрозділу БПЛА погрожує своїм підлеглим піхотою за те, що вони погано літають. Ну і ще каже їм купу матюків.
Зараз росіяни вже не можуть собі дозволити залетіти, наприклад, у Костянтинівку й коригувати свої удари.
Результат
Після того, як ми почали збивати російські розвідувальні БПЛА, ми перестали боятися їздити вдень на позиції. Тобто перестали боятися спалити свою позицію. На позиції, що знаходиться на відстані 3, 5, 15, 20 кілометрів від лінії бойового зіткнення, ми тепер можемо спокійно замаскуватися і працювати, займатися своїми справами.
Ризик того, що тебе виявлять, тепер суттєво менший.
Своєю роботою ми загнали російські розвідувальні БПЛА на висоту понад три кілометри – а з неї вже дуже важко побачити, що саме відбувається на землі. У них не настільки хороші камери. А коли вони літали на висоті в півтора кілометра, вони без питань бачили все: машини, людей, які ходять по вулицях.
Чому ми не почали робити цього раніше? Припускаю, що через думки вищого керівництва, що дрони – це неважливо. Ми часто змушені доводити, що ця тема працює. І слухати: камон, хлопці, як це FPV (дотягнеться до російського розвідувального БПЛА – УП), там же тисяча метрів, невже він може настільки високо піднятися?
А, як виявилося, може і дуже легко. Це настільки легко, що по всьому фронту вже знищили сотні ворожих крил.
Що заважає Україні якісніше воювати дронами
Для того, щоб ми могли працювати нашими FPV по російських розвідувальних дронах, підрозділи навколо нас мають вимкнути свій РЕБ. Але це дуже складне й болюче питання.
Адже на одному напрямку одночасно працює дуже багато підрозділів, кожен з яких має свій РЕБ і кожен з яких «крутий мужик», який бачить по своїх радарах вороже крило і хоче його «задушити». Але зазвичай це настільки незграбна спроба…
На російських розвідувальних БПЛА стоїть система GPS-зв’язку «Комета», яка захищає їх від нашого подавлення. Це чотири або вісім антен, які «дивляться» виключно вгору і отримують сигнал супутника. РЕБ, який діє на них знизу (тобто із землі – УП), ніяк не може на них вплинути.
Тому РЕБ наших «сусідів» більше діє на нас. У мене було щонайменше чотири випадки, коли я низько летів за «Ланцетом», переслідував його, і в один момент, буквально на відстані 50 метрів до нього, у мене повністю зникає відео.
Так виглядає проблема взаємодії між підрозділами.
З появою FPV кожен командир взводу, роти, батальйону хоче похвалитися, що в нього є круті FPV-шники. Які будуть «монстрами» і знищуватимуть ворожу піхоту. Але, на жаль, у них дуже великий брак технологічних знань та розуміння повної картинки роботи.
У нас аналогове відео, на якому всього 72 канали. І ти не можеш користуватися кожним з цих 72, бо вони надто близько один до одного. Вони душать один одного.
Ми намагалися з цим боротися, створили групи, в які додали пілотів, щоб була черга на польоти. Але підрозділів стало настільки багато, що в цій черзі можна було стояти по 40–60 хвилин…
На 10 кілометрів фронту достатньо приблизно 10 денних і 10 нічних екіпажів FPV, які працюватимуть по наземних цілях – а їх зараз 20–30. На радіус 15 кілометрів достатньо 3 денних і 3 нічних, які працюватимуть по повітряних цілях, тобто як ППО – зараз їх у рази більше. Частот значно менше, ніж охочих працювати.
Наша держава обрала шлях масового виробництва обладнання (для дронів – УП), а не якісного. Ми взагалі забули, що нам треба створювати щось нове, опановувати нові частоти, а не просто тисячами закуповувати всі готові компоненти в Китаї. Якби ми створювали вітчизняні відеопередавачі та відеоприймачі на нових частотах, яких немає у ворога, ефективність роботи наших дронів була б значно вищою.
У нас є великі підприємства, які займаються радіоелектронікою. Ми спілкувалися з керівництвом одного з них, пропонували їм створювати відеопередавачі й відеоприймачі на нових частотах і з часом їх оновлювати. Вони відповіли: ми не можемо цим займатися, тому що ми отримали замовлення від держави на збірку дронів.
Тобто в той час, коли вже десятки дуже крутих цивільних підприємств створюють дрони й передають їх підрозділам, держава вибирає для своїх підприємств не розвиток, а просто масове виробництво. Так не має бути.
Також, на мою думку, держава має укладати гнучкі контракти з виробниками дронів, які б зобов’язували їх змінювати свої частоти кожні два місяці. Зараз майже вся наземна оборона заточена під FPV. Ми так утримували Андріївку (село під Бахмутом – УП).
Перед інженерами всіх підрозділів БПЛА стоїть дуже складне завдання – весь час щось покращувати. Ми дуже вдячні волонтерам за дрони, але після їхнього отримання ми сидимо і думаємо, що б такого зробити, щоб це працювало.
У нас нічого не змінюється, у той час, як ворог постійно адаптується.
Якби ми опанували нові частоти, у нас був би, наприклад, місяць часу до того, як вони знайдуть для них РЕБ. І ми за цей місяць могли б багато встигнути.
Ольга Кириленко, УП