Автори: юристи ВО «Автомайдан» Олексій Коновалов та Вадим Валько
– Паша, что будем делать, как власть захватывать будем?
– Главное ее не потерять, Игорь (с)
Це слова зі знаменитих «плівок ОАСК» авторства голови ліквідованого Окружного адміністративного суду міста Києва Павла Вовка. Наприкінці минулого року була друга річниця з дня ліквідації суду, а сам Вовк давно втратив свою владу і як ніколи близький до звільнення з посади судді.
Спрогнозувати майбутнє керівника ліквідованого ОАСК і наближених до нього суддів не складно. Адже останні кілька років вони багато часу проводять на судових засіданнях. Втім тепер вже на лаві підсудних як обвинувачені. Ми ж в Автомайдані вирішили нагадати, скільки всього є справ «плівок ОАСК», на якому вони етапі і яке майбутнє чекає цих суддів.
Коротко нагадаємо, як саме ОАСК зміг стати однією із найвпливовіших інституцій у судовій системі. Пояснення просте: установа була розташована в столиці. Це наділило її ексклюзивними повноваженнями. Завдяки цьому, а також безпринципності керівництва, ОАСК набув свого впливу у судовій системі.
Раніше, щоб позиватися до ключових державних органів, таких, як Кабмін, міністерства, Нацбанк чи ЦВК, звертатись з позовом треба було саме до ОАСК. А судді там часто були готові ухвалити дружнє «рішення» для того, хто запропонує кращі умови. Про це яскраво говорить телефонна розмова Павла Вовка у березні 2019 року про одну зі справ, яку в той період розглядав ОАСК: «Если они готовы проспонсировать это, то мы готовы тогда эту х*йню дать, а если они не готовы проспонсировать, то пусть сражаются».
Важливу роль у побудові цього «судового монстра» відіграли особисті знайомства та зв’язки його голови Павла Вовка із різними посадовцями та політиками. Наприклад, із Сергієм Ківаловим – «сірим кардиналом» судової системи часів Віктора Януковича, або Андрієм Портновим – ще одним «тіньовим куратором судів» того періоду.
З часом ОАСК почав прямо впливати на політичні та економічні процеси в країні, а значна частина його суддів обросла численними статками, паралельно ставши фігурантами журналістських розслідувань та кримінальних справ. Суд неодноразово опинявся в епіцентрі скандалів через незаконні рішення.
Вишенькою на торті стала заява колишнього секретаря РНБО Олексія Данілова про те, що на початку повномасштабного вторгнення росіяни планували через рішення ОАСК «повернути» до влади президента-втікача Віктора Януковича. У статті «Два плани Кремля. Хто мав керувати Україною, якби впав Київ» журналісти «Української правди» в деталях розповідають, як суд відключали від доступу до судового реєстру, а будівлю блокували співробітники СБУ.
«Мы единственный суд, который вообще нах*й 5 лет пережил их всех. Неликвидированный, нереформированный, неоцененный» (с)
Це ще одна фраза Павла Вовка із вже згаданих записів. Сказана вона була на початку 2019 року, коли в країні відбувалися президентські вибори. Вовк і компанія тоді ще не підозрювали, що їхні розмови ретельно фіксували детективи.
У 2019 та 2020 роках Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) оприлюднило записи цих розмов. Вони стали підґрунтям для майбутніх підозр та звинувачень. Там судді ОАСК обговорювали плани впливу на державні інституції, блокування реформ та ухвалення рішень у власних інтересах. Деталі розмов рекомендуємо переглянути у першій та другій частинах фільму-розслідування «Слідство.Інфо».
Але й без деталей зрозуміло, що скандал з «плівками ОАСК» став одним із найгучніших в історії судової системи України. А більшість суддів-фігурантів «наговорили» собі на кримінальні провадження.
Для Автомайдану ці справи цікаві ще й тому, що спершу правоохоронці розслідували роль ОАСК у подіях Революції Гідності. У 2013 році саме судді ОАСК забороняли мирні зібрання в Києві. Розслідуючи ці події, прокуратура та НАБУ вийшли й на інші ймовірні злочини суддів.
«Шеф, давай что-то учудим, я готов» (с)
А це вже слова заступника Вовка, Євгенія Аблова. Фраза вже давно стала мемом, а її автор – обвинуваченим. Перша справа «плівок ОАСК» стосується звинувачень у перешкоджанні діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) та втручанні в роботу судових органів. Її фігурантами є голова ОАСК Павло Вовк, його заступники Євгеній Аблов та Ігор Погрібніченко, а також суддя Суворовського райсуду Одеси Іван Шепітько.
Йдеться про схеми з ухваленням «потрібних» рішень за участю підконтрольних суддів, адвокатів та громадських організацій. Учасники розмов намагалися не допустити планового кваліфікаційного оцінювання суддів ОАСК, боячись звільнення. Також на записах Вовк і компанія обговорюють плани ввести до складу ВККС «своїх» людей.
Проте, ще на початку розслідування справі почали активно ставити «палки в колеса». Спершу ВРП відмовилася навіть тимчасово відстороняти Вовка. Далі ДБР почало розслідувати «перевищення повноважень» групою прокурорів, яка вела справу. Згодом Печерський суд зобов’язав Офіс Генпрокурора закрити провадження, а Шевченківський райсуд столиці відмовився продовжити строки слідства. Прокурорам довелося поспіхом завершувати розслідування і складати обвинувальний акт.
Але це ще не кінець. Далі розпочалася багаторічна «санта-барбара» із судовими оскарженнями, апеляціями та затягуванням з ознайомленням з матеріалами.
Лише у травні 2024-го, через 4,5 роки після завершення розслідування, обвинувальний акт відправили до суду. Щоправда, до Печерського райсуду Києва. Саме в цьому районі розташоване приміщення ОАСК із кабінетами Вовка та Аблова. Віри у «печерське правосуддя» особливо немає, і справа майже не зрушила з місця через постійні відводи суддів.
– Паша, что будем делать, как власть захватывать будем?
– Я за любой беспредел в судебной ветке власти (с)
На другій справі «плівок ОАСК» зупинимось детальніше. Якщо коротко, то вже понад два роки її розглядає Вищий антикорупційний суд, але настільки повільно, що вона нагадує черепаху, яка стоїть на місці.
У цьому провадженні Павла Вовка зі спільниками звинувачують у створенні злочинної організації, яка хотіла захопити державну владу через контроль над ключовими органами суддівського врядування та створення штучних перешкод у їхній роботі.
На записах слідства Вовк обговорює із своїми колегами варіанти захоплення влади у ВККС та ВРП, механізми впливу на Конституційний Суд та призначення суддів до Верховного Суду. А також замовні рішення та навіть план зриву одного із засідань Дисциплінарної палати ВРП через фейкове замінування будівлі. Там якраз мали розглядати питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника Вовка, Євгенія Аблова. Одним словом, на «плівках ОАСК» розкривається вся сутність «вовчого правосуддя». На щастя, вже ліквідованого.
Наразі обвинувачених у справі десятеро. Це голова суду Павло Вовк, його заступники Євгеній Аблов та Ігор Погрібніченко і ще чотири судді: Ігор Качур, Олексій Огурцов, Богдан Санін та Володимир Келеберда. Фігурантами справи також є ексчлени ВККС Сергій Остапець і Микола Сірош та адвокат Олександр Кротюк. Статус обвинуваченого у справі мав і колишній голова Державної судової адміністрації Назарій Холоднюк, однак справу щодо нього закрили через закінчення строку давності.
Блокування, відверті підігрування фігурантам та тиск на суддів — у цій справі було практично все. До прикладу, Офіс генпрокурора намагався зірвати операцію НАБУ щодо суддів ОАСК, погрожуючи «наслідками» прокурорам, які вели справу.
Відзначився і суддя Сергій Вовк із Печерського райсуду Києва. Спершу він зобов’язав Генпрокурора забрати справу у НАБУ та передати іншому органу. А згодом наказав прибрати із реєстру інформацію про вручення Павлу Вовку підозри.
Врятувати Вовка намагалася і ВРП, яка одноголосно відмовилась розглядати клопотання про тимчасове відсторонення судді повернула його генпрокурорці Ірині Венедіктовій. Мовляв, прокуратура не довела, що вручила підозру Вовку належним чином. При цьому в ухваленні цього рішення брали участь навіть ті члени ВРП, які самі фігурують на записах НАБУ. Більшість журналістів до зали засідань тоді не пропустили, пославшись на карантин, а перед будівлею ВРП виставили кордон Нацгвардії.
Також ВРП не підтримала відсторонення суддів ОАСК Євгенія Аблова, Ігоря Качура, Володимира Келеберди, Олексія Огурцова та Ігоря Погрібніченка. Щодо трьох останніх – повернула клопотання генпрокурору, а щодо Аблова та Качура – відмовила, бо клопотання нібито не обґрунтували належними доказами.
Не обійшлося й без тиску, зокрема на слідчих суддів ВАКС. Наприклад, Тимура Хамзіна притягували до відповідальності за дозвіл на обшук у помешканні судді Келеберди. Згодом рішення скасував Верховний Суд. Схожа історія трапилася із суддею Андрієм Біцюком, який надавав дозволи на примусовий привід Вовка до суду. ВРП притягнула його до відповідальності саме в той день, коли він розглядав клопотання про продовження строків слідства у справі «плівок ОАСК». Це рішення ВРП теж скасував Верховний Суд. До речі, чернігівського суддю Геннадія Салая, що дав дозвіл на прослуховування кабінету Вовка, теж «доганяють» через дисциплінарні провадження.
До цього адвокати та обвинувачені, як могли, затягували процес ознайомлення з матеріалами. Наприклад, залучили адвоката з вадами зору і вимагали перекласти усі письмові матеріали провадження, а це 220 томів документів шрифтом Брайля. Зрештою прокурорам довелося через суд обмежувати захисту строк на ознайомлення. Але після передачі справи до суду затягувань стало тільки більше.
Перші кілька місяців ВАКС ніяк не міг розпочати розгляд справи, адже кожного засідання від неї відводилися або самовідводилися судді. Лише у вересні 2022 року вдалося сформувати колегію із суддів Віктора Ногачевського, Маркіяна Галабали та Олени Танасевич. Але і це не буде остаточний склад.
Як і на досудовому розслідуванні, у суді для Вовка і компанії було нормою ігнорувати засідання. Фактично більшість часу витрачали просто на те, щоб з’ясувати в обвинуваченого, де його захисник, або навпаки — у захисника дізнатися причини відсутності клієнта. Після цього засідання завершували.
Якщо обвинувачені використовували як підставу відсутності хвороби та лікарняні, то їхні захисники — участь в інших судових засіданнях. Головуючий суддя навіть з іронією радив захисниками «брати більше грошей і ходити тільки на одну справу». Доходило до смішного: одне із засідань не відбулося, бо захисник повів своїх дітей в аквапарк.
У жовтні 2022 року суд з власної ініціативи оштрафував Вовка, Саніна, Аблова, Келеберду, Огурцова, Погрібніченка та Качура. Вони не приходили до суду шість засідань поспіль. Щоправда, стягнення наклали хоч і в максимально можливому, але від цього не менш смішному для Вовка і його спільників розмірі — по 5200 грн з кожного.
З іншого боку, тільки щоб розіслати повістки всім обвинуваченим та їхнім захисникам, суд витрачав близько 6 тисяч грн. Грошові санкції подіяли, однак не на всіх і не одразу. Тому на початку листопада судді застосували примусовий привід до Вовка, Аблова, Качура та Погрібніченка.
«Саша, так а шо, ты сомневался в нашей политической проституции?» (с)
Такими словами Павло Вовк характеризував себе і своїх колег на записах НАБУ. І в цьому є велика частка правди, адже Вовк, як ніхто, вміє підлаштовуватися під обставини. Після рішення про примусовий привід фігуранти обрали нову тактику — пропускати засідання по черзі. Серед причин: хвороби, лікарняні, відпустки та навіть затори на дорогах.
У результаті ВАКС констатував, що з червня 2022 до травня 2023 року на жодному з 21 засідань не було повної явки. Тому суд встановив строк для подання всіх клопотань, скарг та заперечень «з метою забезпечення розумного строку розгляду справи».
Відтоді процес перетворився на «карусель» з беззмістовних відводів і виступів. Наприклад, Погрібніченко розіграв ціле «шоу» з відмовою від адвоката, просив час на пошук нового захисника, який потім заново знайомився з матеріалами. І ще майже пів року знадобилося лише для того, щоб розглянути клопотання і відмовити у закритті провадження та поверненні обвинувального акту прокурорам.
Нарешті, у квітні 2024 року ВАКС завершив підготовче провадження і призначив справу до розгляду по суті. А далі розпочалася епопея з оголошенням вступних промов. Практично усі фігуранти заявили, що не набули статусу ні підозрюваних, ні обвинувачених, і не розуміють, що їм інкримінують. Ці «вступні промови» тривали все літо і початок осені. Хоча зазвичай процедуру завершують за декілька засідань.
Перервався перебіг справи вибуттям з колегії судді Олени Танасевич, яка пішла в декрет. Її замінив суддя Олексій Кравчук. Він заявив про свій самовідвід, бо у 2017-2018 роках працював на тій самій кафедрі університету з одним з обвинувачених. Але самовідвід не підтримали, і справу тепер розглядає нова колегія у складі суддів Ногачевського, Галабали та Кравчука.
Проте біда в тому, що після заміни судді в колегії суд розпочав розгляд справи спочатку. Фактично ми відкотилися на пів року назад і будемо знову слухати вступні промови обвинувачених. До речі, усі засідання транслюються на YouTube-каналі ВАКС, тож кожен охочий може переглянути їх особисто.
«Нашими общими усилиями, в борьбе за общую справедливость, родилось решение о незаконном збагаченні, о признании неконституционным. Поэтому есть возможность у вас купить на себя все, что вы хотите. Остается открытым вопрос в доброчесності» (с)
Що ж сталося із суддями ОАСК після ліквідації? Якщо думаєте, що їх з ганьбою звільнили, то ви глибоко помиляєтеся. Всі вони залишаються суддями та отримують мільйонні зарплати коштом платників податків. При цьому вони не розглядають жодних справ, фактично отримуючи мільйони за нічого.
Перший рік бездіяльності 52 суддів ОАСКу обійшовся у приблизно 79 млн грн. Фактично держава витрачає на них понад 6 млн грн щомісяця і загалом за два роки з моменту ліквідації витрати на суд мали б сягнути 150 млн грн.
Голова ліквідованого суду Павло Вовк щороку отримує майже 2 млн грн. Тобто наші з вами податки продовжують йти на виплати суддям, у «політичній проституції» яких вже ніхто не сумнівається.
Ігор Качур, Володимир Келеберда, Олексій Огурцов, Богдан Санін та Євгеній Аблов отримали за 2021-2023 роки на півмільйона менше свого «шефа» – по 5,5 млн грн. Качур та Аблов ще й намагаються втекти у почесну відставку з довічним грошовим утриманням. ВРП наразі зупинила розгляд цих заяв через невирішені дисциплінарні скарги щодо суддів.
Щоправда, останніми роками з’являються й позитивні новини. Наприклад, Вищий антикорупційний суд у травні 2022 року за ініціативою НАБУ і САП конфіскував на потреби ЗСУ понад 3,7 млн доларів, 840 тис. євро, 20 тис. фунтів та 230 тис. грн, вилучених на конспіративній квартирі брата Павла Вовка, Юрія Зонтова. Самого ж Зонтова теж судять у ВАКС у справі про хабарництво.
Крім того, Третя дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя нещодавно застосувала до Павла Вовка стягнення у виді подання про звільнення з посади судді. Його також відсторонили від здійснення правосуддя. У рішенні встановлено, що Вовк:
Для остаточного звільнення ексглави ОАСК залишилося дочекатись фінального рішення ВРП у повному складі.
У результаті маємо резонансну справу, яка через «процесуальний спам» рухається надзвичайно повільно. І, найімовірніше, так буде і далі, бо стадія судового розгляду – це переважно дослідження доказів, де є 1000 і 1 спосіб затягнути процес. Тим часом судді ліквідованого ОАСК спокійно продовжують отримувати щорічні мільйонні виплати.
Однак розчаровуватися не варто. Свого часу ліквідація Окружного адмінсуду Києва теж здавалася, якщо й не недосяжною, то надзвичайно складною місією. А між поданням невідкладного законопроєкту про ліквідацію ОАСК та його реальною ліквідацією минуло понад 1,5 року.
Але цього всього б не сталося, якби звичайні небайдужі громадяни не переставали боротися, починаючи від численних вуличних акцій та багатотисячних петицій про ліквідацію суду і закінчуючи підозрами від антикорупційних органів та санкціями від США.
Замість ліквідованого ОАСК мали створити нову судову установу – Київський міський окружний адміністративний суд. І хоча він вже давно зареєстрований як юридична особа, роботу досі не почав. І спрогнозувати, коли це відбудеться, наразі складно.
Символічно, що в переддень річниці ліквідації ОАСК парламент проголосував за законопроєкт про створення ще однієї установи, яка частково має перебрати на себе його повноваження, – Вищого суду з публічно-правових спорів (ВСПС). Його створення є вимогою МВФ для виділення Україні $1,1 млрд. Але Офіс Президента намагається сформувати новий ручний суд, фактично не допускаючи до процесу добору нових суддів як міжнародних партнерів, так і представників громадянського суспільства.
Що із цим робити?
Захисник наголосив на величезних втратах росіян.
Заступник радника з нацбезпеки США зазначив, що напередодні 2025 року успіхи РФ на полі бою…
Уважно роздивіться зображення, аби помітити, що не так, і визначити прибульця.
ВМС зробили кроки щодо посилення можливостей протиповітряної оборони своїх Super Hornets на тлі нагальних загроз…
Безглуздість наративів роспропаганди доводять елементарні знання арифметики.