Велика Палата Верховного Суду ухвалює рішення у найбільш складних справах. Сформована судова практика у подальшому допомагає більш якісно працювати судам різних інстанцій та забезпечувати правопорядок в державі.
За минулий 2024-й рік з-поміж кількох десятків важливих справ, розглянутих Великою Палатою, можна виокремити ті, які заслуговують особливої уваги суспільства. Це зокрема справи, що стосуються нацбезпеки, зокрема щодо відповідальності росії за розв’язану в Україні війну, санкцій на захист національних інтересів, спроб ухилитися від призову, питання захисту державного майна та умов, за яких держава може вилучати майно громадян в інтересах оборони.
Велика Палата визначила у постанові коло осіб, відповідальних за планування, підготовку та розв’язування агресивної війни проти України, а також тих, хто вчинив воєнні злочини, порушив закони і звичаї війни, вбиваючи і катуючи мирне населення.
До відповідальності повинні бути притягнуті ті російські політики та інші особи, які завдяки службовим повноваженням або суспільному становищу здатні здійснювати ефективний контроль над політичними чи військовими діями держави-агресора та впливають на ключові політичні, економічні, фінансові, інформаційні та інші процеси, як всередині країни-агресора, так і на міжнародному рівні.
Ця постанова визначає алгоритм дії українських судів щодо розгляду десятків тисяч справ про воєнні злочини, вчинені російською армією в Україні, а також дає орієнтири на правові засади документування злочинів і підготовки доказової бази щодо дій конкретних осіб, які вплинули на розв’язання і ведення агресивної війни проти України, або ж вчинили насильство проти мирних громадян під час бойових дій.
Таким чином постанова Великої Палати Верховного Суду є важливим етапом у встановлені відповідальності за російську агресію та сприяє відновленню справедливості щодо потерпілих у цій війні.
На основі рішень Ради національної безпеки і оборони Президент України видав низку указів про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Велика Палата визнаючи рішення Президента України законними і обґрунтованими, визнала санкції превентивним заходом, спрямованим на захист національних інтересів, безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України, а також протидію терористичній діяльності.
У одній із таких справ рішення Глави держави оскаржував колишній депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим, який після анексії півострова залишився працювати в Криму і став членом так званої «Державної ради Республіки Крим». Він як депутат-маріонетка російської окупаційної влади був відзначений «орденом» «За вірність обов’язку» з огляду на «особливі заслуги під час виконання службового і громадянського обов’язку, бездоганне виконання службових обов’язків, мужність, самовідданість та ініціативу, проявлені в період організації і проведення загальнокримського референдуму». У іншій справі такі санкції стосувалися російської компанії «Яндекс».
Велика Палата у своїх рішеннях зазначила, що санкції за Законом «Про санкції» не є покаранням або відповідальністю. Вони мають характер економічного обмеження для осіб, які становлять загрозу для національної безпеки України. Адміністративні суди не мають повноважень оцінювати рішення Президента щодо ризиків, які стали підставою для застосування санкцій. Це пояснюється тим, що такі рішення стосуються питань національної безпеки, які є поза межами судового контролю.
Ці рішення показують, як українська судова система адаптується до викликів, пов’язаних із війною, та сприяє захисту національних інтересів у рамках міжнародних стандартів.
В умовах екзистенційної війни збереження археологічної спадщини – це питання нацбезпеки. Ворог націлений не так на захоплення територій, яких у росії вистачає, як на знищення нашої ідентичності.
Саме археологія – це доказ того, як на наших землях розвивалася державність тоді, коли держави-агресора ще не існувало. Тому пам’ятки археології – це виключно державна власність. Вони не можуть бути передані у приватну чи комунальну власність (Закон України «Про охорону культурної спадщини»). У справі щодо курганів на Чернігівщині спірні земельні ділянки передали громаді для ведення фермерського господарства.
Збереження цих тисячолітніх курганів – пам’яток археології, які мають виняткове історичне значення, є не просто зобов’язанням держави перед своїм народом, а й потужним інструментом у боротьбі за збереження національної спадщини, яку агресор прагне знищити.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку під час розгляду цієї спави, що прокурор має право оскаржити рішення про передачу земель у комунальну власність. Цей спосіб захисту є ефективним і відповідає правовій природі спору. Якщо буде скасовано рішення органу, що передав землю, це може усунути порушення прав держави на важливі археологічні об’єкти.
Справа щодо курганів на Чернігівщині буде знаковою і для інших подібних справ, які будуть в майбутньому розглядатися судами. Захист курганів у Чернігівській області слугує прикладом того, як державна політика має працювати на збереження національних інтересів, інтегруючи юридичні механізми та зусилля громадськості.
Рішення Великої Палати Верховного Суду демонструє ефективний підхід до балансу між правовим захистом, інтересами громадян і національними пріоритетами.
В умовах військової агресії особливої ваги набуває захист прав держави на своє майно, що має стратегічне значення для країни. Водночас держава повинна забезпечити дотримання прав приватних осіб, уникаючи незаконного втручання у їхнє володіння.
Важливо запобігти незаконному переходу прав на майно, яке фактично належить усьому народу, у приватну власність. Судові механізми, що дозволяють повернути незаконно відчужене державне майно, мають особливе значення в умовах війни. Вони не лише захищають стратегічні активи, але й формують довіру до держави як гаранта правопорядку. Такий підхід забезпечує справедливість і підсилює національну безпеку, підтримуючи стійкість держави в умовах військової агресії.
Велика Палата минулого року розглянула дві знакові справи щодо державного майна. Одна стосується приватизації пансіонату на Одещині «Борей», а інша – нерухомості у Полтаві, вартістю приблизно 42 млн грн. Цю нерухомість держава втратила через дії Національної акціонерна компанія «Надра України». В обох випадках майно з державної власності було незаконно передано приватним особам.
З огляду на те, що Національна академія наук, яка була розпорядником цього майна, не вжила належних заходів, щоб його захистити, то позов подала прокуратура в інтересах держави. І у рішенні Великої Палати йдеться про те, що у таких справах держава, представлена уповноваженими органами, має право витребовувати своє майно, якщо воно вибуло з її власності незаконно.
У цій справі суд підтвердив, що вимога повернути нерухомість до державної власності є ефективним способом відновлення порушеного права. Рішення також підкреслило важливість суспільного інтересу в захисті державного майна, особливо у випадках, коли йдеться про об’єкти, що належать до стратегічно важливих для країни.
Що стосується другої справи, де фігурує майно «Нафтогаз України», то Верховний Суд нагадав, що державне майно, передане до статутного капіталу державного акціонерного товариства, залишається власністю держави до завершення процедури приватизації. Якщо немає офіційного рішення Кабінету Міністрів про зміну форми власності, будь-яке відчуження такого майна є незаконним.
Рішення Великої Палати є показовими у відновленні справедливості у питаннях державної та народної власності. Вони демонструють роль державних органів і прокурорів у захисті суспільних інтересів і важливість дотримання законності в управлінні об’єктами державного майна.
У воєнний час Велика Палата напрацювала судову практику у ще кількох важливих судових справах.
У одній з них заявник звернувся до суду з проханням підтвердити, що він самостійно виховує дитину, щоб скористатися правом на звільнення від призову на військову службу. Суд розглядав, чи може такий факт встановлюватися в окремому провадженні, коли відсутній спір між батьками.
Факт самостійного виховання дитини може бути встановлений судом лише в рамках спору між батьками, а не в окремому провадженні, яке ініціював сам батько. Це важливо для забезпечення дотримання прав дитини та уникнення зловживань.
Рішення великої палати уточнює порядок встановлення юридичних фактів, які можуть впливати на звільнення від проходження військової служби, і наголошує на пріоритеті інтересів дитини в таких справах. У період воєнного стану такі рішення допомагають уникнути маніпуляцій і забезпечити баланс між суспільними потребами та правами громадян
Також Велика Палата Верховного Суду ухвалила важливе рішення щодо примусового вилучення приватного майна для потреб оборони України. Позивачка оскаржувала вилучення її майна, яке було передано для забезпечення оборонних потреб Збройних Сил України. Проте, Велика Палата визначила, що таке втручання у право власності було законним і пропорційним.
Цим рішення Велика Палата роз’яснила, яким чином підлягають захисту права громадян під час воєнного стану та обов’язки у зв’язку з цим. Держава має право відчужувати приватне майно для забезпечення оборони, але такі дії мають здійснюватися лише відповідно до законодавства та з дотриманням принципу справедливості. Судовий контроль за такими діями дозволяє уникати зловживань.
Олег Ткачук, суддя Великої Палати Верховного Суду
Дізнайтеся, що цього дня чекає саме на вас.
Цього року, ймовірно, збільшиться кількість шахрайських схем з використанням штучного інтелекту, прогнозують експерти / фото…
Йдеться про територію, прилеглу до залізничного вокзалу міста.
Звільнення Корінн Буше було повністю добровільним.
Як лідерство Китаю у виробництві сонячної енергії знижує попит на російські енергоносії та впливає на…