«В батальйоні створили черги з тих, хто буде розстрілювати полонених». Як Росія страчує українських військових

Минулого року Офіс генерального прокурора зафіксував рекордну кількість фактів розстрілів українських військових, яких росіяни захопили в полон. З початком російсько-української війни в 2014 році й до 24 лютого 2024 року ОГПУ розслідував дві справи, пов’язані зі стратами п’яти військовослужбовців ЗСУ. А після 24 лютого й до кінця року відкрив вже 54 кримінальні провадження за фактами розстрілу 143 українських військовополонених. 

Російська пропаганда стверджує, що відео з убивствами бійців ЗСУ, які здалися в полон, створені «українським Голлівудом». Очевидно, що росіяни заперечують причетність своїх військових, зокрема командування, до цих кейсів. Ба більше, вони намагаються переконати, що подібні відео створюють з метою запобігти тому, щоб українці здавалися в полон. 

Для роботи над цим матеріалом «Українська правда» проаналізувала понад 10 тисяч російських пропагандистських Telegram постів із серпня, коли ЗСУ почали Курську операцію, по листопад 2024 року, які отримала від Архіву війни.

Ми зібрали свідчення, які є прикладом, як окремі російські командири видають накази про розстріл українських військовополонених. А також поспілкувалися з військовими та правозахисниками про те, чи відбуваються ці злочини за погодження командування.

[BANNER5]

«Український Голлівуд»

В центрі дороги, на асфальті, поруч із пішохідним переходом, лежить на спині вбитий український військовий. Позаду нього – будинок із розтрощеними вікнами та пошкоджена військова техніка. В тіло бійця ввіткнутий меч, на лезі якого написано маркером «За Курськ». На руках військового видно залишки скотчу – його вбили вже після того, як він потрапив у полон. Цей меч – сувенірна копія зброї з російської відеогри «Dragon Age»: за сюжетом він є символом темряви.

Так виглядає фото, зроблене у вересні 2024 року на Покровському напрямку. Одними з перших кадр опублікував російський телеграм-канал «Русич». Він пов’язаний з однойменними ультраправою організацією та диверсійно-штурмовою розвідувальною групою. За даними Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, ця організація афілійована з російськими спецслужбами. Також телеграм-канал «Русич» закликав передавати українських військовополонених «для жертвоприношень». 

Публікації «Русича» містять одні з найбільш радикальних та прямих висловлювань із закликами страчувати українських військових серед проаналізованих УП російських телеграм-каналів. 

Активізація фіксації розстрілів українських військових у часі співпадає з початком Курської операції 6 серпня 2024 року. Як правило, такі свідчення потрапляють до нас випадково: через зйомку українськими дронами, проте їх можуть поширювати й самі ж росіяни.

Паралельно з цим російська пропаганда запускає нову хвилю дезінформації про начебто вчинення українцями воєнних злочинів на російській території: вбивства цивільних, розстріл евакуаційних колон і мародерство. Як докази вони наводять відео, на яких не можна ідентифікувати причетність Сил оборони чи потенційних постраждалих. Адже факти або свідчення, які наводять росіяни, суперечать законам здорового глузду.

[BANNER1]

Скажімо, одна з масово розтиражованих історій у серпні 2024 року (щонайменше 15 ідентичних публікацій на пропагандистських телеграм-каналах) – про цивільну жінку «тьотю Зою», як вона просить себе називати. Цей сюжет російські пропагандисти публікують з такими словами: «Її історію неможливо слухати спокійно. Вона пробиває. Дуже корисно почути тим, хто досі сумнівається в необхідності ліквідації українського режиму». 

А почути пропонують те, що нібито представники Сил оборони здійснювали «звірства» на території Курщини. В потенційних злочинах жінка звинувачує грузинських та польських «найманців». Представники Грузинського легіону справді брали участь у боях на Курщині, але жодного підтвердження участі поляків у Курській операції немає. 

Ще один яскравий приклад дезінформації датується вереснем 2024 року. Пропагандистський канал RT опублікував «зізнання» людини, яку вони титрували як «українського десантника». Сам чоловік мав явні тілесні ушкодження. 

На камеру він розповів, що нібито отримував накази від командування не тільки про розстріл російських військовополонених, але й напад на цивільний поїзд. Останнє буцімто потрібно було для того, щоб «Росія вийшла з режиму СВО та відкрито оголосила Україні війну». 

Ми на умовах анонімності спитали у військовослужбовців ЗСУ, які перебувають чи перебували на Курщині, чи коли-небудь вони чули або отримували від командування накази шкодити цивільному населенню? Всі вони відповіли, що ні. 

Ба більше, за їхніми словами, командування нагадувало про те, що потрібно дотримуватися Женевських конвенцій. Такі застереження українські командири могли віддавати, щоб зберегти імідж України на міжнародній арені, а також з метою уникнути воєнних злочинів, за які передбачена відповідальність за українським законодавством та Римським статутом.

У вересні 2024 року CNN опублікувало матеріал, в якому наводяться кадри вбивств українських військових на Покровському та Запорізькому напрямках. Російські телеграм-канали поширили повідомлення про те, що ці кадри є постановочними, і знов звернулися до мантри про «український Голлівуд». Пропагандисти переконують своїх читачів, мовляв, українська сторона спеціально знімає ці відео, щоб дегуманізувати росіян, запобігти дезертирству у своїх лавах та отримати більше допомоги від західних партнерів. 

[BANNER2]

Паралельно прокуратура так званої «ДНР» з кінця серпня 2024 року починає масово тиражувати вироки військовим Сил оборони та цивільним громадянам України, які перебувають у російському полоні. Полонених звинувачують у «шпигунстві» та «звірських вбивствах» цивільних. Більшість «злочинів», за версією російських пропагандистських каналів, відбулися ще в 2022 році. 

Наприклад, у серпні 2024 року суд окупованого Донецька засудив до 22 років в’язниці бійця 36-ої окремої бригади морської піхоти ЗСУ Олега Плотнікова. Він доєднався до Збройних сил України в 2014 році, а в 2016-му отримав Орден за мужність III ступеня. За версією окупантів, Плотніков наказав розстріляти авто, в якому перебували троє чоловіків. Унаслідок цього один із них нібито отримав тілесні ушкодження, а інші двоє вціліли та втекли.

Контртерористична операція

Інформаційна хвиля, спрямована на дискредитацію Сил оборони, зокрема, підтримувала введення Росією 10 серпня на територіях Курської, Брянської та Бєлгородської областей режиму контртерористичної операції (КТО). 

Згідно з російським законодавством, контроль за ситуацією в таких випадках переходить до ФСБ, яка може залучати міліцію, військових чи рятувальників. Режим передбачає повний доступ російських спецслужб до зв’язку та обміну інформацією, доступ представників спеціальних груп до будь-яких приміщень, а найголовніше, надає можливість захоплювати або знищувати тих, хто, на думку РФ, здійснює терористичну діяльність.

Введенням КТО, Кремль фактично дає своїм військовим карт-бланш на дії, за аналогією до Другої чеченської війни, щодо українських військових та цивільних, які пішли на співпрацю з Силами оборони України.

Введення режиму є свідченням, що принаймні на західних кордонах РФ російські військові, яких курує ФСБ, можуть мати наказ не брати українських військових у полон. Відповідно до російського законодавства, відповідальним за введення КТО є голова ФСБ Алєксандр Бортніков.

Старт контртерористичної операції не надто активно обговорювали на російських пропагандистських каналах. Проте серед тих меседжів, що були, виділяються заклики російського політика Сергія Миронова ввести режим КТО на всіх тимчасово окупованих Росією територіях. 

Своєю чергою російські опозиційні медіа, які висвітлювали початок КТО, скажімо, «Медуза», «Настоящее время», робили акцент на тому, щоб нагадати жителям цих територій про їхні обов’язки та способи евакуації. 

[BANNER3]

За даними Офісу генпрокурора, із загальної кількості проваджень станом на кінець 2024 року відкрито 5 кримінальних справ щодо розстрілів українців, які здавалися в російський полон на території Курської та Бєлгородської областей країни-агресора. 

«Росіяни раніше робили це постійно. Те, що факти розстрілів почали з’являтися в інформаційному просторі – це випадковість і велике везіння, – каже УП військовослужбовець ЗСУ на ім’я Віталій, який зараз перебуває на Курщині. – Ми прекрасно розуміємо, хто такі росіяни і що вони роблять. На жаль, ми не можемо вчиняти так само, адже кожен полонений росіянин – це потенційно обміняний український військовий».

Віталій запевняє, що потенційний наказ російських командирів не брати полонених не впливає на моральний дух українських військових. 

Згідно з міжнародним гуманітарним правом (МГП), Курська операція є частиною міжнародного збройного конфлікту, який розпочала Росія проти України. Відповідно юридично немає відмінностей між бойовими діями на Курщині та на інших ділянках фронту. На це звертає увагу експертка Регіонального центру прав людини з питань міжнародного правосуддя та юридичного аналізу Катерина Рашевська. 

«МГП не містить визначення і не регулює статус терориста, хоча містить заборону на використання терору як методу ведення війни та залякування цивільного населення, – зазначає Рашевська. – У багатьох міжнародних конвенціях і протоколах з питань запобігання та протидії тероризму містяться застереження щодо того, що вони не поширюються на дії збройних сил під час збройного конфлікту, регульованого МГП.

Водночас Росія, всупереч міжнародному праву, буде, як це робила раніше, переслідувати українських бійців фактично за саму участь у збройному конфлікті, кваліфікуючи такі дії як тероризм«. 

Злочин проти людяності

Під час роботи над цим матеріалом нам вдалося знайти свідчення про те, як російські командири видавали накази на розстріл військовополонених. 

Військовослужбовець Легіону «Свобода Росії» Інтернаціонального батальйону з позивним «Сільвер» погодився поговорити з нами під запис. Кілька місяців він перебував у лавах російського батальйону «Шторм-Z». Потім за допомогою проєкту «Хочу жити» перейшов кордон з Україною та з літа 2024 року воює в складі ЗСУ.

За словами Сільвера, у «Шторм-Z» не просто толерувалося порушення воєнних злочинів, а бійці могли створювати черги з тих, хто буде розстрілювати:

«Можливо, хтось ставиться до розстрілів, де-факто вбивств, не дуже добре, але завжди знайдуться люди, які будуть готові це зробити. Знайдуться командири, які скажуть, що «Якщо ви не виконаєте наказ, за законами воєнного часу, я вас на**й розстріляю». 

У моєму підрозділі була група готових це робити. Це було щось на кшталт хобі: у них була черга, хто наступним стрілятиме в людину«.

За словами Сільвера, накази розстрілювати віддавали не лише щодо українців, але і щодо своїх. Адже легше написати, що людина розірвалася на снаряді, аніж заповнювати купу документів, скажімо, через відмову виконувати наказ. 

«У моєму підрозділі накази «на стрєли» віддавав прямо командир штурмової групи, майор, далі він отримав підполковника. Все, що відбувалося без його дозволу – це був косяк, – розповідає Сільвер. – Я пробув там 3 місяці, і він за цей час офіційно 6 разів віддав наказ розстріляти«. 

За словами Сільвера, сам він не був дотичний до виконання таких наказів.

[BANNER4]

«Якщо такі факти є широко поширеними або систематичними, або спрямованими проти будь-якого цивільного населення – то це є злочином проти людства відповідно до статті 7 Статуту Міжнародного кримінального суду», – коментує УП юрист Філіп Сендс, який був долучений до слухань міжнародних судів, зокрема у справах Піночета, Гуантанамо та воєнних злочинців, що брали участь у збройних конфліктах у Конго, Югославії, Руанді, Іраку. 

З цим згодна й юридична експертка Катерина Рашевська. Вона підкреслює, що умисне вбивство військовополоненого є воєнним злочином, незалежно від того, чи вводила Росія в односторонньому порядку в національному законодавстві будь-які режими. Якщо злочин буде доведено, згідно з Римським статутом, за нього карають позбавленням волі на строк від 10 до 15 років або довічним ув’язненням.

***

Аналіз пропагандистських матеріалів, збільшення кількості зафіксованих фактів розстрілів українських військових, свідчення військовослужбовця Легіону «Свобода Росії», введення режиму контртерористичної операції в прикордонних областях РФ доводять те, що, на жаль, розстріли бійців ЗСУ – це не поодинока практика окремих російських військовослужбовців. 

Це тенденція. І відбуваються вони з відома російського командування різних рівнів.

Ці вбивства однозначно доповнюють кейси, які стосуються топових російських чиновників. І в майбутньому вони можуть стати підставою для того, щоб видати ордери на їхній арешт, а також реалізувати справедливе покарання.

Софія Челяк, для УП