Чи обмежать санкції роботу проросійських політпроєктів?

Нещодавно рішенням РНБО ввели санкції щодо проросійських політологів та «політекспертів». Загалом санкції застосували до 71 особи та 18 організацій. Як відомо, часто фігуранти прагнуть уникнути відповідальності та обійти накладені обмеження. На жаль, правоохоронна система не завжди може охопити подібні випадки, а законодавче регулювання буває недієвим в окремих кейсах.

До санкційного списку потрапив політтехнолог Денис Жарких, ексгенеральний продюсер телеканалу «112 Україна» Артем Марчевський, політтехнолог Вадим Карасьов та інші. Також санкції стосувалися проєкту екснардепа Віктора Медведчука «Другая Украина».

У додатку до санкцій вказано, що вони введені на 10 років, а обмеження в позбавленні державних нагород — безстроково. Питання, чи продовжать санкції після закінчення терміну їхньої дії, залишається відкритим. 

До санкційного переліку, крім блокування активів та обмеження торговельних операцій, також входить заборона поширювати медіа на території України. Однак медійному проєкту екснардепа Віктора Медведчука «Другая Украина» вдалося відкрити свої «філії» здебільшого за кордоном, зокрема в Сербії. Аналогічно відбулося з платформою Медведчука «Голос Європи». Ймовірно, діяльність проєкту триватиме й надалі через інших осіб, які не потрапили під санкції.

Крім того, санкції та підозри застосовують до «політекспертів», які поширюють меседжі на користь політиків, що виїхали до початку повномасштабного вторгнення та давно відстоюють інтереси РФ. Так, наприклад, політтехнологу Денису Жарких оголосили підозру в державній зраді. Слідство встановило, що він був директором політпроєкту Віктора Медведчука «Другая Украина» в Москві.

Зауважимо, що 11 нардепів чинного скликання Верховної Ради отримали підозри в злочинах проти національної безпеки. Щодо деяких політиків справи тягнуться роками й так і не дійшли до оголошення підозри та вироків. 

Рух ЧЕСНО раніше зазначав, як важливо, щоб парламент брав на опрацювання й розглядав законопроєкти, які стосуються злочинів проти нацбезпеки. Адже вони мають суттєво покращити законодавство й додати юридичної визначеності та збалансованості, коли справи розглядатимуть у судах.

Деяким зрадникам вдається втекти за кордон. Частину з них досі не вносять до санкційних списків і чомусь не оголошують у міжнародний розшук. Це дозволяє зловмисникам уникати відповідальності. Прикладом є нардеп-утікач від «Слуги народу» Олександр Куницький.

Доволі успішним кейсом є справа «політексперта» Кирила Молчанова, якого заарештували в Польщі та передали в Україну. Це перший випадок з початку повномасштабного вторгнення, коли за запитом СБУ в Україну передали російського агента, який працював в інформаційній сфері. Молчанову оголосили підозру; наразі він перебуває в СІЗО.

Сподіваємося, подібні випадки стануть прецедентними й працюватимуть як запобіжник, коли комусь заманеться уникнути відповідальності.

Юлія Олещенко