Народний депутат-втікач Дмитрук на початку жовтня взяв участь у засіданні правоохоронного комітету. 

Це викликало неабияке обурення журналістів. Формально на той час Дмитрук все ще перебував у складі Комітету з питань правоохоронної діяльності, тому «на папері» мав право на участь у комітеті. Але ж є ще етична сторона питання. 

Щоб дізнатися про банальну участь Дмитрука в комітеті журналісти – тільки вдумайтесь – були змушені провести ледь не розслідування. Адже більшість засідань комітетів Верховної Ради можуть бути повністю закриті ще з 2020 року – тобто ще із часів «ковіду». 

Частина комітетів зараз не публікують не те що відео із засідань комітетів – приховуються навіть анонси засідань з інформацією про те, які законопроєкти будуть на розгляді.

Вже цього тижня медіа обурило рішення Комітету з питань бюджету підвищити зарплати прокурорам на 37%. Все це – на тлі гучного скандалу із МСЕК та фейковою «інвалідністю» хмельницьких прокурорів. У Раді таке рішення комітету не підтримали. Проте через закрите засідання комітету суспільство так і не дізналося – яка взагалі була мотивація тих депутатів, які запропонували такий крок.

На тотальну «закритість» комітетів журналісти і громадськість скаржаться дуже давно. Наприклад, Рух ЧЕСНО вже кілька років веде свій рейтинг прозорості комітетів. А у лютому цього року одразу 67 громадських організацій та журналістів заявили, що парламент має стати відкритішим для медіа та громадськості. 

Саме тому відкриті трансляції засідань комітетів Верховної Ради мають стати одним із фокусів законопроєкту №11321 для сприяння роботи журналістів, який ми зареєстрували з колегами.

Нижче – назву принаймні три причини, чому війна не привід обмежувати журналістів і громадян в інформації про роботу парламенту. І чому відкрити засідання комітетів – в інтересах самих депутатів. 

Чому важливо забезпечити відкриті засідання комітетів Ради

Відкриті трансляції комітетів – це необхідний інструмент для залучення журналістів і громадян до роботи над законодавством. 

Зараз – під час війни – Рада ледь не щомісяця розглядає законопроєкти та ініціативи, які докорінно змінюють суспільство. 

Для розвинених країн відкритість парламенту обовʼязково включає прямі трансляції засідань комітету парламенту та збереження цих записів у відкритому доступі. Таку чітку практику, наприклад, видно із сайту Європарламенту. На засідання парламенту Великої Британії може прийти будь-хто охочий за принципом «first served basis» – тобто, поки не закінчаться місця у залі, а всі засідання комітетів (за дуже рідкісними виключеннями) можна подивитися на Parliament TV (аналозі нашого каналу «Рада»). Так само легко ви знайдете записи засідань комітетів американського Конгресу (як Палати представників, так і Сенату). 

Звісно, Верховна Рада, на відміну від більшості парламентів світу, сьогодні працює в умовах війни. Я часто чую від колег по Раді аргументи про те, що наразі онлайн-трансляція засідань комітетів неможлива через питання безпеки. Проте практика підтверджує – у більшості випадків такі побоювання безпідставні. 

Адже, більшість засідань комітетів у Раді на сьогодні відбуваються у форматі Zoom-конференцій. Ідентифікувати, де знаходиться кожен нардеп, по відео – практично неможлива задача. 

У законопроєкті №11321 до другого читання ми фактично передбачили норми з відкритості комітетів з повним урахуванням безпекових ризиків. Серед важливих відмінностей, порівняно із правилами «до 2020 року»: 

• засідання можуть проводитися онлайн, водночас журналісти та громадськість повинні мати можливість потрапити на них; 
• має відбуватися одночасна трансляція відкритих засідань або ж запис має бути розміщений не пізніше 24 годин з часу завершення засідання комітету. У мирний час передбачається виключно пряма трансляція;
• інформацію про засідання комітет має розмістити за 24 години – із зазначенням електронної адреси для звернень про участь в засіданні.

Винятком звісно ж стануть засідання комітетів, на яких обговорюються питання державної таємниці. 

Окремо зазначу, що і фізичні засідання комітетів зараз – цілком реальні і безпечні. Це доводить наш Комітет з питань свободи слова. Так, наші засідання відбуваються виключно у фізичному форматі з обовʼязковою трансляцією. Досі на питання нашої безпеки це ніяк не вплинуло. 

Маємо гарні приклади і під час проведення комітетів, де розглядали особливо чутливі питання. Це засідання антикорупційного комітету Верховної Ради з питань так званих «курток Резнікова». Тоді на засіданні – під пильним оком журналістів – були присутні і представники оборонного, фінансового та бюджетного комітету. 

Додам, що Рада вже передбачила відкриті трансляції для місцевих рад. Проте досі не подала їм приклад. Так, у травні цього року набув чинності закон, який передбачає обов’язкову онлайн-трансляцію пленарних засідань та засідань комісій органів місцевого самоврядування. Про це прозвітували і на сайті парламенту. 

Передбачивши правила прозрості для регіонів, для себе депутати Верховної Ради досі подібних правил не визначили. Це щонайменше є нелогічним, щонайбільше – несправедливим. 

Чому ж комітети і досі не відкрили? 

Закритість завжди зручна для влади. Хоча публікація документів, організація трансляцій інші заходи насправді не несуть високих навантажень на державний апарат, проте все одно вимагають певних зусиль. А надто зручно – проводити засідання «без зайвих очей», адже тоді не треба надто думати над словами та ховати власні наміри  

Проте відкритість роботи парламенту – це необхідна умова для реального діалогу Верховної Ради з громадянами. 

Діалогу, який під час війни потрібен нам ще більше, ніж у мирний час. 

Ярослав Юрчишин