Просто зараз триває одна з найдовших та найвиснажливіших битв цього року – битва за лівобережну Куп’янщину. Минулого місяця ворогу вдалося розрізати навпіл плацдарм українських військ на лівому березі річки Оскіл неподалік станції Куп’янськ-Вузловий. Сьогодні армія РФ стоїть за кілька кілометрів від самого Куп’янська.
Тут тримають оборону представники кількох бригад, які за чисельністю поступаються силам противника. У стримуванні наступу доволі часто ключова роль належить безпілотникам.
Цей матеріал – погляд з епіцентру подій на те, що відбувається на полі бою. Командир першої ударної роти батальйону ударних БпАК «АХІЛЛЕС», лейтенант Антон Шмагайло (позивний «Бандерас»), розповідає про співвідношення сил, поточні переваги та прорахунки ворога. А також про те, як протягом однієї доби розрахунки БПЛА знищують десятки одиниць броньованої техніки.
Проте ворог не припиняє повзучих штурмів. Чи існує загроза форсування річки та прориву на Харків? Далі – пряма мова Антона Шмагайла (Бандераса).
З десяти піхотинців противника, які йдуть на штурм посадки, виживає один – два. Можливо, під час механізованих накатів, трохи більше. З передньої лінії трьохсотих вони практично не забирають. На заміну знищеній групі, на ті самі позиції, висувається інша група.
Загальна картина: ворог не рахується з втратами ні в живій силі, ні в техніці та намагається рухатись вперед попри все. Це те, що відбувається на Куп’янському напрямку.
[BANNER1]
Якщо дивитись на карту, наш плацдарм тягнеться вздовж лівого берега річки Оскіл. Ключові населені пункти: Куп’янськ, Куп’янськ-Вузловий та Борова. Противнику вдалося підійти до річки південніше Куп’янська, частково закріпившись у селі Кругляківка. Таким чином наш плацдарм розсічений навпіл.
Я не прогнозую найближчим часом форсування ворогом річки в цих місцях. Його пріоритетна задача на поточний момент – окупація лівобережної Куп’янщини. Зокрема, захоплення Куп’янська-Вузлового. Але противник веде бої не тільки за Куп’янськ-Вузловий, він намагається також прорватися в напрямку Борової.
Попередньо командування Росії ставило завдання фронтовикам захопити Куп’янськ до 1 листопада поточного року. Сили оборони відбили всі їхні спроби. Тепер говорять про нову дату – до Нового року. Очевидно, що вони дуже поспішають.
Нещодавно окупанти вирішили з наскоку заїхати в саме місто, пролетівши бойові порядки. І їм це навіть вдалося. Проте протягом години всю техніку, що прорвалась, було знищено, а піхоту взято в полон або ліквідовано.
Під страхом смерті за невиконання завдання ворог достатньо часто діє в режимі «камікадзе», розуміючи, що вижити йому не вдасться в будь-якому випадку.
Зараз противник намагається «повзучими штурмами» підійти до наших позицій настільки близько, щоб тримати це місто під вогневим контролем.
Іноді кажуть, що Куп’янськ-Вузловий важливий для противника ще й тому, що це вузлова станція, а залізниця – головний спосіб забезпечення російської армії. Це не зовсім так. Селище Куп’янськ-Вузловий – справді надзвичайно великий і важливий транспортний вузол на лівому березі.
Але про залізницю забудьте. Поки що. Залізниця на відстані до 20 кілометрів від лінії зіткнення не функціональна. Це я як залізничник кажу.
[BANNER2]
Мета противника, вочевидь, полягає не в тому, щоб форсувати Оскіл і прорватися на Харків. Це нереалістичний сценарій.
Швидше за все, він планує розчисти Оскільський плацдарм, підступити до Ізюму та рухатись далі на Слов’янськ та Краматорськ. У лоб ворог, як правило, не штурмує такі значні міста, а пробує брати їх фланговими обхватами. А для цього треба такі фланги утворити.
Але це лише припущення про можливий задум, реалізувати який буде вкрай складно. Тому що кожен метр української землі, зокрема на Куп’янському напрямку, дається йому надзвичайно високою ціною. Ми майже щодня знищуємо його броньовану техніку в промислових масштабах.
Цю ділянку боронять кілька досить потужних підрозділів, які, на жаль, за чисельністю поступаються силам противника. Задача батальйону ударних БпАК «АХІЛЛЕС» максимально підсилювати вогневий вплив бригад, що тримають даний відтинок.
Нашим силам протистоїть більша частина багатотисячного угруповання військ «Запад». Угруповання складається з військових частин, що сформовані в західних регіонах Росії. Ці війська добре оснащені. Якщо на певній ділянці на Бахмутському напрямку ворог використовує два – три танки, то на аналогічній ділянці на Куп’янському напрямку – шість – вісім.
Наведу такий приклад. Щоб зайти в Кругляківку (село на березі Осколу), противник втратив десятки одиниць броні. Бої за Кругляківку тривають не перший місяць. Яскравий епізод – 26 вересня, коли ворог вдався до штурму із залученням 50 одиниць техніки. У бій пішли танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери, багатоцільові транспортери-тягачі тощо.
Це був один із найбільших механізованих накатів за весь період виконання нами бойових завдань, а наш батальйон завжди воює на найскладніших відтинках!
Штурм 26 вересня нагадував події на початку повномасштабного вторгнення, коли армія Росії рухалася довжелезними колонами по території України. У 2023–2024 роках подібних за масштабами та наполегливістю штурмів я не пам’ятаю.
Близько третьої години ночі наше розвідувальне крило виявило на підступах до селища Піщаного першу ворожу колону. Далі моя задача – скерувати розрахунки ударних дронів на цю техніку. Наступні дві доби були дуже напружені.
Якщо зазвичай штурми тривають півтори – дві години, то цього разу вони накатували хвиля за хвилею дуже довго. Ворог намагався прорвати передню лінію та заскочити на повних парах у селища Ковшарівка та Кругляківка. Ми повністю зруйнували ці плани, погасили всі хвилі, не допустили контактного бою ворога з українською піхотою.
Наші FPV та ударні бомбери вразили 40 одиниць ворожої техніки. Це рекорд. Частина (п’ять БМП, три танки, один БТР, один МТЛБ, два «Урали», одна так звана «буханка») була знищена одразу. Решту – пошкодили та зупинили. Наступного дня ми та суміжні підрозділи допалили пошкоджену ворожу броню.
Весь цей час я перебував на бойовому чергуванні, на командно-спостережному пункті роти. Керував боєм. Якщо говорити простими словами, я був тим, хто координував роботу розрахунків, крутив дрони в повітрі.
Загалом бойова робота тривала майже три доби. Практично без сну. Майже без можливості перепочити. Замість обіду – пляшка води. Це був важкий бій і фізично, і психологічно.
Один із наших розрахунків зазнав втрат – були важкі поранені, але розрахунок продовжив роботу. Цим людям було набагато важче, ніж мені.
[BANNER3]
Кожен бій унікальний. Під час цього штурму противник залучив значну частину дефіцитних танків Т-80. Це доволі ефективна техніка, якої у ворога стає дедалі менше. Можна сказати, що вимираючий вид. Нам вдалося вкотре суттєво зменшити його популяцію.
Напевно, в подальшому росіянам доведеться робити ставку на застаріліші зразки танків. Або ж на старі «Ниви», «буханки», квадроцикли, мотоцикли, мопеди та «гольфкари». Ми таке періодично бачимо.
Цікаво також було спостерігати, як колони зупинялися на перехрестях. Склалося враження, що у них були проблеми з ситуаційною обізнаністю – вони погано знали маршрут.
Ми ж чудово знали та відчували місцевість. На цій ділянці фронту ми вже працювали. Наш підрозділ воював на Харківщині, зокрема на Куп’янському напрямку, ще в 2022 році. На той час ми були стрілецькою ротою.
Після Слобожанського контрнаступу 2022 року ми тут стояли, тримали оборону, будували укріплення. Деякі з них з часом захопив ворог. Іноді нам доводиться вражати ці споруди.
Основний тягар цього бою припав на нашу роту, але на відмінно спрацювали всі підрозділи батальйону. Завдяки злагодженій роботі майстерні БК та водіям ми вчасно отримували боєкомплекти. Перше поповнення БК нам знадобилося вже о сьомій ранку.
Майстерня дронів швидко підготувала необхідну кількість дронів-камікадзе. Відіграло важливу роль також те, що на цій ділянці працює наша дальня розвідка та взвод радіоелектронної боротьби. Всю цю роботу координує командний пункт батальйону.
Не можна сказати, що ми відбили штурм завдяки збігу випадковостей. Ні, це – результат системної роботи.
Ворог постійно вчиться. Це можна проілюструвати на такому прикладі. Попередній рекорд за знищеною протягом доби технікою противника БУБпАК «АХІЛЛЕС» встановив у квітні 2024 року, під час боїв за Часів Яр. Тоді було спалено 10 одиниць, зокрема п’ять БМД-2 та чотири БМП-2. Якщо порівняти квітневий бій і вересневий, ми побачимо, що відбивати штурми стало складніше.
Противник вдосконалює захист. Передусім це стосується систем РЕБ, які суттєво ускладнюють нашу роботу. Якщо у квітні для того, щоб знищити танк, потрібно було п’ять – шість FPV, то сьогодні – більше як 10. Зараз кожна вражена ціль – удача.
У 2022 році РЕБів на броньованій техніці РФ не було, у 2023-му – з’явилися. З того часу ці системи ставали більш досконалими. Сьогодні РЕБ на танку працює на значній кількості діапазонів.
А ще є так звані танки-«мангали», або «черепахи» (також їх називають танки-«сараї»), над якими багато сміються, хоча сміятись не варто. «Мангали» виникли ще до повномасштабного вторгнення, коли на озброєнні ЗСУ з’явились NLAW. Спочатку «мангали» закривали лише башту. А під час боїв за Часів Яр вони захищали майже всю проєкцію техніки.
«Черепахи», тобто броньована техніка з додатковою металевою обшивкою з усіх боків, вперше були зафіксовані восени цього року під Красногорівкою. Кустарна конструкція, зроблена, напевно, в гаражних умовах десь у Донецьку. Проте це достатньо ефективний захист. Додайте сюди РЕБ та мінні трали попереду і перед вами – пересувні фортеці.
Щоб уразити такі фортеці, пілоти FPV постійно вдосконалюють свої навички, зокрема відпрацьовують техніку заходу на ціль. Але вражати цілі дедалі важче. Багато дронів, на жаль, втрачається.
Висновок: нам потрібно більше дронів! На будь-яку дію ворога ми завжди знаходимо ефективну протидію.
Для протидії засобам РЕБ, якими облаштована їхня техніка, проводиться модернізація частот управління FPV-дронами, також активно впроваджуються дрони з донаведенням.
До того ж зараз можна з упевненістю сказати, що дрони на оптоволокні будуть невід’ємною складовою розвитку FPV-дронів та набудуть поширеного застосування Силами оборони вже навесні 2025 року.
Окрім того, на базі нашого батальйону працює R&D-центр, головна задача якого діяти на випередження – прогнозувати проблемні питання, які виникнуть через 2–3 місяці, та знайти рішення, щоб бути готовим.
[BANNER4]
Той факт, що противник не рахується з втратами, навряд чи можна назвати його силою. Це не сила, це його перевага на поточний момент. Людський ресурс насправді у них також обмежений.
Загальна ситуація зараз дійсно складна. Ворог, як я вже казав, незважаючи на шалені втрати, отримує поповнення. Йому не шкода особового складу, особливо з огляду на якість того складу.
Ці люди переважно не освічені та погано підготовлені. Під час допитів полонені, яких ще недавно гнали на штурми, розповідають, що їх підготовка тривала менше тижня. Тобто росія просто жене свою масу на смерть.
Рано чи пізно будь-який ресурс вичерпується. Зараз противник намагається за будь-яку ціну досягти успіхів на фронті, в тому числі на Куп’янському напрямку.
Але масштабна наступальна операція армії РФ рано чи пізно закінчиться. Цілком ймовірно, що тоді «перевага» противника обернеться на його слабкість.
Він банально не зможе утримувати позиції. Ми ж пам’ятаємо, як ворог втрачав раніше захоплені території…
Війна – це безкінечні уроки і ми не знаємо, яким буде наступний урок для нас і для ворога.
Війна мене змінила. Колись я вважав себе пацифістом… Але сьогодні прірва між мною і тими, хто уникає служби, і взагалі між мною й людьми «на материку» доволі велика.
Ще один урок війни особисто для мене – не робити висновків про людей, виходячи з їхньої зовнішності, форми м’язів та навіть світоглядних уподобань. Ніколи не знаєш, як покаже себе той чи інший боєць.
Іноді фантастичну відвагу, відданість та внутрішню силу проявляють люди, які у цивільному житті були хіпстерами, працювали айтішниками і зовсім не нагадували «супергероїв» з рекрутингових плакатів.
Що не перестає вражати? Протилежна сила – страждання. Буває, що російські вояки, щоб припинити свої муки, скоюють суїцид, розуміючи, що вони нікому не потрібні і евакуювати їх ніхто не буде.
[BANNER5]
Мою військову кар’єру, напевно, можна назвати стрімкою. Особливо в перші години після запису до ТрО. Пам’ятаю натовп, черги. Це був момент, коли замість чотирьох рот у батальйоні сформувалось сім.
Якийсь чоловік з мисливською рушницею підійшов до мене і сказав: «Я командир роти, пішли до мене, будеш командиром відділення». Таким був мій перший кар’єрний стрибок.
Вся історія батальйону «АХІЛЛЕС» – це також моя історія. Наприклад, із хлопцями з розрахунку «Vector», які першими помітили ворожу колону в ніч з 25 на 26 вересня, ми познайомились в тих чергах.
Після війни я не планую продовжувати службу. Можливо, я повернусь до своєї спеціальності – залізничної логістики.
Про закінчення війни поки що не думаю, попереду багато роботи.
Я служитиму в ЗСУ доти, доки це буде потрібно.
Дмитро Фіонік, для УП
Ворог також просунувся біля 9 населених пунктів.
Є американські та ізраїльські системи, які здатні це зробити.
Символ року не любить цей колір.
Після виборів у Сполучених Штатах, на яких переміг Дональд Трамп, з’явилося повідомлення, в якому детально…
У місті Калуга Калузької області РФ дрони атакували завод "Тайфун", який є частиною російського ВПК.…
Вони розповіли "УП. Життя", як перетворили фандрейзинг на мистецтво та створили спільноту однодумців, яка обʼєднала…