Незалежні медіа чи «запроданці» Заходу? Як працюють гранти: погляд зсередини і ззовні

Останнім часом у медійному просторі знову розганяють стару тезу: мовляв, українські незалежні ЗМІ насправді не такі вже й незалежні, бо отримують фінансування від міжнародних донорів. Усе це подається в улюбленому конспірологічному стилі – про «темники Держдепу», «грантоїдів» і «медіа, які працюють на замовлення Заходу».

Що таке «темники Держдепу»? Це популярний конспірологічний міф, який передбачає, що американський уряд розсилає незалежним медіа списки дозволених тем та наративів. У реальності жодних «темників» не існує, а донорські організації, які фінансують ЗМІ, не втручаються у редакційну політику, що підтверджується аналізом діяльності грантових організацій.

Ця теза не нова. Її активно просували ще з 2000-х років проросійські політики в Україні, а також сама російська пропагандистська машина. А після Майдану її активно комунікували Дубінський і Шарій.

Звинувачення в «залежності» українських медіа від грантів знову активізувалися на тлі скорочення фінансування USAID (Агентства США з міжнародного розвитку) та можливого перегляду його програм. Додатково цю тему підсилили заяви представників Республіканської партії США, які критикують видатки уряду на міжнародну допомогу. Прессекретарка Білого дому Керолайн Лівітт заявила, що демократична адміністрація витрачала кошти USAID, як «п’яні матроси». 

Така риторика використовується для підкріплення ідеї про неефективність або надмірність міжнародної допомоги, що дає привід пропагандистам маніпулювати темою грантового фінансування медіа. У результаті це підсилює наративи про «зовнішнє управління» та «американських грантоїдів».

Але чи справді незалежні українські медіа «підзвітні» грантодавцям? Чому США взагалі фінансували ЗМІ в інших країнах? Як працює грантове фінансування і чи може воно впливати на редакційну політику медіа? Давайте розбиратися.

Коли почалося грантове фінансування незалежних медіа?

У 90-х роках після розвалу СРСР більшість українських ЗМІ залишалися у власності держави або контролювалися олігархами. Це означало, що журналісти не могли працювати повністю незалежно: вони або висвітлювали події з вигідного для власника ракурсу, або ж ризикували бути звільненими.

Тоді США та Європа почали підтримувати незалежні медіа не лише на пострадянському просторі, а і в інших країнах, де демократії лише починали розвиватись. Чому? Бо без вільної преси демократія не працює. Американські й європейські фонди вже тоді розуміли, що медіа, які існують виключно за рахунок олігархів чи держави, не можуть ефективно формувати обʼєктивну суспільну думку, наскільки це можливо, а також контролювати владу.

Кого ще фінансує Америка? США фінансує не лише Україну. Подібні програми підтримки медіа діють у Грузії, Молдові, країнах Балканського регіону, Латинській Америці та Африці. Основна мета цих програм – підтримка демократії, вільного доступу до інформації та боротьба з авторитарними впливами.

З середини 90-х почали з’являтися перші медіапроєкти, які функціонували за підтримки грантів. Це дозволило журналістам уникати фінансової залежності від політичних структур та олігархічних груп, що стало важливим кроком до створення незалежної журналістики.

Що таке гранти і як вони працюють?

Гранти – це безповоротна фінансова допомога, яку надають уряди, міжнародні організації та приватні фонди на суспільно важливі проєкти. В Україні, за даними Міністерства економіки, з липня 2022 року було видано понад 10 000 мікрогрантів на суму 2,4 млрд грн для підтримки малого бізнесу, а також 660 грантів на 3,3 млрд грн для переробних підприємств і 157 грантів на 706 млн грн для розвитку садівництва та тепличного господарства.

Загалом, понад 30% зовнішньої фінансової підтримки України з початку повномасштабної війни були грантами, а найбільшими донорами стали ЄС (40,5 млрд доларів США) та США (28,2 млрд доларів США). Ці кошти спрямовувалися, в першу чергу, не на медіа, а й на медицину, інфраструктуру, освіту та підприємництво.

Відтак гранти у сфері медіа, як і в інших сферах – це не «подачки» і не «відкупні», як намагаються подати деякі конспірологи. Це одна з моделей фінансування незалежної журналістики, що дозволяє функціонувати без контролю держави чи бізнесу. Як це працює?

1. Гранти не видаються просто так. Щоб отримати грант, медіа мають подати заявку, яка проходить конкурсний відбір. Заявка містить план проєкту, його цілі, бюджет, ключові очікувані результати. Грантодавці оцінюють заявки і вибирають найкращі.
2. Грантодавці не контролюють контент. Грант не означає, що медіа отримують «темники» чи вказівки. Грант покриває виробництво журналістського контенту, але журналісти самі обирають теми і підходи.
3. Контроль – лише за фінансовою прозорістю. Донори перевіряють, чи витрачаються гроші за призначенням, а не втручаються в редакційну політику.

Дивимось на ситуацію під різними кутами: думки експертів

Щоб показати ситуацію з різних боків, ми звернулися до експертів, які безпосередньо працюють з медіа, міжнародними грантами та юридичними питаннями у медіасфері. Вони розповіли, як функціонують гранти, які є механізми контролю та чому твердження про «залежність медіа» – маніпулятивні.

Донор не має права втручатись в контент і вказувати, які конкретно розслідування робити

Ірина Шиба, заступниця керівника Антикорупційної ініціативи ЄС

Антикорупційна ініціатива ЄС (EUACI) – це програма, що фінансується Європейським Союзом для підтримки антикорупційних реформ в Україні. Вона працює з органами влади, громадянським суспільством та медіа, сприяючи прозорості, підзвітності та незалежності антикорупційних органів. Одним із її напрямів є підтримка журналістських розслідувань та аналітики, що допомагає викривати корупцію та незаконні схеми.

«Для відбору грантерів ми проводимо відкриті конкурси. Ми перевіряємо кожну організацію на фінансову прозорість, запитуємо аудити і джерела фінансування, щоб переконатись, що організація не має зв’язку, наприклад, з політичною партією, окремим політиком чи не має російського фінансування». 

Заявки перевіряє конкурсна комісія із зовнішніми експертами з сектору медіа чи антикорупційниками. Зовнішніх експертів залучають і багато інших донорів – наприклад, Фонд Відродження. 

«Відносини між донором і грантерами чітко описані в грантовій угоді. Всі документи і листування архівуються. Донор не має права втручатись в контент і вказувати, які конкретно розслідування робити. До EUACI я 5 років очолювала громадську організацію, співпрацювала з понад 15 різними донорами, і жоден з них ніколи не втручався в зміст документів чи аналітики, яку ми готували.

Якщо організація робить аналітику упереджено і не якісно – це інша справа. Тоді донори можуть припинити фінансування відмовитись від підтримки організації в майбутньому».

Міста, де є незалежні медіа, краще управляються їх елітами, там менша корупція, там краща інфраструктура і більші міські бюджети

Євген Заславський – виконавчий директор MDF

Євген Заславський керує Media Development Foundation (MDF) – організацією, яка займається підтримкою незалежних українських медіа. У фокусі роботи MDF – розвиток журналістських проєктів, навчання репортерів та допомога локальним ЗМІ.

«Дослідження показують, що міста, де є незалежні медіа, краще управляються їх елітами, там менша корупція, там краща інфраструктура і більші міські бюджети. Тому донори і фінансують незалежні медіа, щоб міста розвивалися, а не перетворювалися на Зомбіленд».

Євген зазначає, що донори мають свої вимоги, проте не контролюють, про що саме пишуть журналісти. Це кардинально відрізняє їх від політиків або олігархів, які купують медіа для власної вигоди.

«Грантодавців в медіа секторі більше 150. Хотів би я подивитись на цей мозок, як у Зоряному десанті, який пише «темники» для всіх 150 абсолютно різних організацій.

Донор завжди має вимоги: контент, який сприяє бізнес клімату, контент, який сприяє зменшенню соціальної напруги, контент, який впливає на доброчесність і прозорість дій влади і бізнесу, контент, який сприяє резистентності українців до викликів війни – жахливі критерії, погоджуюся зі всіма хейтерами «грантоїдів».

«Міфи про «грантоїдів» є вигідними для тих, хто боїться критики»

Катерина Лаба – керівниця проєктів Institute for War and Peace Reporting

Катерина Лаба має великий досвід роботи з міжнародними донорами. Вона займається підтримкою незалежних ЗМІ ще з 90-х і добре розуміє, як розвивалися механізми фінансування медіа.

«На моїх очах відбувалася еволюція такої підтримки – від лише навчань – тренінгів, стажувань, навчальних поїздок, заходів з обміну досвідом, до надання грантів з середини 2000х років на вузькі окремі види діяльності – на кшталт створення сайтів, коли їх майже ні в кого не було, або виробництво контенту на певні соціально значущі теми, на які в редакцій могло не вистачати ресурсів.

Всі ці проєкти були в першу чергу спрямовані на ціннісні орієнтири: незалежні ЗМІ – запорука та сторожові пси демократії, редакції мають дотримуватися професійних та етичних стандартів. Далі вже йшли аспекти професійної якості матеріалів, як висвітлювати окремі важливі теми – економіку, вибори, реформи, охорону здоров’я, проблеми довкілля».

Експертка вважає, що відсутність грантів не зробить медіа «більш незалежними». Радше навпаки – це змусить їх шукати гроші у політичних структур.

Як скорочення грантів вдарить по демократії?

«59,2% журналістів прогнозують катастрофічні наслідки внаслідок зупинки міжнародних грантів США» – пишуть в Інституті масової інформації після аналізу опитування.

Скорочення грантового фінансування незалежних медіа – це не лише проблема України, а глобальний процес, який вплине на баланс демократії та авторитаризму у світі.

1. Зміцнення автократій. Відсутність незалежних ЗМІ означає, що уряди та олігархи отримують повний контроль над інформаційним полем. Диктаторські режими вже давно використовують цей підхід: у Росії, Китаї, Білорусі, Угорщині контрольовані державою медіа є основним джерелом інформації для населення.

   «Нагадаю, що з Росії і Білорусі програми з підтримки медіа таких міжнародних організацій, як-от IREX та Internews, викинули ще в середині 2000х, а тих, хто з ними співпрацював, оголосили згодом іноземними агентами. А у нас, незважаючи на всі хронічні хвороби медіаринку, дуже потужний і плюралістичний медіа ландшафт».

2. Поширення пропаганди. Без незалежних журналістів, які можуть ставити незручні запитання представникам влади, вільно аналізувати події та викривати корупцію, дезінформаційні кампанії будуть домінувати. Вже зараз у деяких країнах Африки та Латинської Америки проросійські та прокитайські медіа замінюють місцеві незалежні видання.

   Навіть у розвинених демократіях, таких як США, дезінформація залишається серйозною загрозою, підриваючи довіру до демократичних інституцій.

   За даними досліджень, 60% американців вважають дезінформацію однією з головних проблем країни, адже вона впливає на вибори, політичну поляризацію та громадську думку. Закриття Центру глобальної взаємодії (GEC), який боровся з пропагандою, викликало занепокоєння щодо ефективності США у протидії інформаційним загрозам. Росія активно використовує соцмережі для втручання у вибори та поширення маніпулятивного контенту, що підтвердили численні розслідування після виборів 2016 року.

3. Ослаблення міжнародного впливу демократичних країн. США та Європа довгі роки інвестували у підтримку демократичних цінностей через грантові програми. Якщо ці програми згорнуться, це означатиме, що авторитарні держави отримають більше можливостей для просування власних наративів. Про такі сумні перспективи пишуть і міжнародні медіа.

Скорочення грантів – це не просто питання медіа, а питання глобальної демократії.

Що це означає для нас:

• Послаблення незалежних медіа у всьому світі.
• Зростання впливу авторитарних режимів, які будуть менше контролюватися суспільством.
• Розширення дезінформаційних кампаній, оскільки вільним журналістам стане складніше протидіяти фейкам.

Що з цим зробити?

• Перевіряти джерела та не поширювати непідтверджену інформацію.
• Підтримувати незалежні медіа.
• Ділитися якісними матеріалами, щоб поширювати правду.
• Навчатися медіаграмотності, щоб відрізняти факти від маніпуляцій.

Якщо вільних медіа не буде, суспільство дізнаватиметься лише те, що вигідно політикам та бізнесу. Через скорочення міжнародного фінансування чимало незалежних редакцій у світі вже зменшили команди або закрилися.

Щоб цього не сталося в Україні, важлива підтримка самих громадян. Донати дозволяють журналістам продовжувати роботу, випускати розслідування і викривати махінації. Без цього простір заповнять пропагандисти та олігархічні ЗМІ.