Алжирська боксерка Іман Хеліф, яка опинилася у центрі гендерного скандалу, виграла олімпійське "золото". У фіналі вона здолала китаянку Ян Лю одностайним рішенням суддів із рахунком 5:0.

Скандал розгорілися навколо того, що Міжнародний олімпійський комітет дозволив Хеліф та тайванській боксерці Лінь Юйтін брати участь у змаганнях з жіночого боксу в Парижі попри те, що їх дискваліфікували на минулорічному Чемпіонаті світу серед жінок через те, що вони не відповідали критеріям допуску.

То що насправді відомо про хромосомні структури та переваги, які вони можуть принести спорту?

Дослідження досі тривають, і навіть серед експертів із цього питання існують різні тлумачення того, що про це нам говорить наука.

Ми знаємо, що процес визначення статі починається під час розвитку плоду. Більшість жінок отримують дві X-хромосоми (XX), тоді як більшість чоловіків отримують X та Y-хромосому (XY).

Однак на певному етапі вагітності репродуктивні органи деяких дітей розвиваються не так, як у більшості людей.

Це називають відмінностями статевого розвитку (ВСР).

Цей термін охоплює приблизно 40 розладів, що залучають гени, гормони та репродуктивні органи, які розвиваються в утробі матері. ВСР означає, що статевий розвиток людини відрізняється від розвитку більшості інших людей.

Ці хромосомні аномалії є рідкісними, але вони привернули загальну увагу через боксерські змагання на Олімпіаді.

Іман Хелфі та Лінь Юйтін — що відомо про боксерок у центрі скандалу

Виконавчий директор Міжнародної асоціації боксу Кріс Робертс сказав BBC Sport, що в "обох випадках" тести показали наявність у боксерок хромосом XY.

Але все не так просто.

Оскільки цих генетичних варіацій дуже багато і вони дуже різноманітні, деякі експерти кажуть, що неможливо встановити, що всі люди з Y-хромосомою є чоловіками, а всі без Y-хромосоми — жінками.

"Сама по собі наявність Y-хромосоми не дає відповіді на питання, чи є людина чоловіком чи жінкою", — каже доктор Алун Вільямс, який досліджує генетичні фактори, пов’язані зі спортивними результатами в Інституті спорту Манчестерського столичного університету.

"Це, звісно, дуже хороший маркер, оскільки більшість людей з Y-хромосомою — чоловіки... але це не ідеальний показник", — додає він.

Для деяких людей з відмінностями в статевому розвитку Y-хромосома не є повністю сформованою типовою чоловічою Y-хромосомою. Залежно від варіації, генетичний матеріал ній може бути відсутній, пошкоджений або замінений на Х-хромосому.

Коли йдеться про визначення статті, зазвичай вирішальним є певний ген під назвою SRY, який означає область Y-хромосоми, що визначає стать.

"Це те, що називається геном make-male (той, який робить чоловіком. — Ред.), — каже докторка Емма Гілтон, біологиня розвитку, яка вивчає генетичні порушення. Вона також є представницею благодійної організації Sex Matters, яка стверджує, що Іман Хеліф і Лінь Лінь Юйтін не повинні брати участь у змаганнях, доки не буде проведено подальше тестування.

"Це головний перемикач статевого розвитку", — каже вона.

Деякі люди, народжені з хромосомами XY, втратили те, що доктор Гілтон називає геном "make-male".

"Ці люди не виробляють тестостерон. У них розвивається дуже типова жіноча анатомія", — каже вона.

Таким чином, тест, який визначає хромосоми XY, не дає повної картини. У випадку з Іман Хеліф і Лінь Юйтін Міжнародна асоціація боксу IBA не розкрила подробиць того, які саме тести вони проходили.

Однак докторка Гілтон також каже, що у більшості людей з хромосомами XY присутній ген SRY "make-male". Ці люди зазвичай мають яєчка, які часто знаходяться всередині тіла.

"Коли вони досягають статевої зрілості, вони починають виробляти тестостерон — це те, що лежить в основі чоловічої переваги в спорті", — каже науковиця.

Найвідомішим прикладом є Кастер Семеня – дворазова олімпійська чемпіонка і триразова чемпіонка світу з бігу на 800 метрів. Водночас професор Алан Вільямс каже, що немає прямих доказів того, що спортсмени з ВСР мають таку ж перевагу, як і типові чоловіки.

Перешкодою є ген, необхідний для створення зовнішніх статевих органів, які потрібні хлопчикам, щоб виростити пеніс. Люди з таким розладом, як Кастер Семеня, мають мутацію в цьому гені, яка перешкоджає його нормальному функціонуванню.

В утробі матері у них розвивається чоловіча анатомія до останнього етапу росту пеніса — і коли він не може розвинутися, починають розвиватися вульва та клітор.

Але у них не розвиваються жіночі репродуктивні органи: у них немає ані шийки матки, ані самої матки.

У цих людей немає місячних і вони не можуть завагітніти. Секс із чоловіками для них може бути проблематичним.

Виявлення такого роду генетичної мутації може стати справжнім шоком.

"Останній жінці, у якої ми діагностували хромосоми XY, було 33 роки", — каже Клаус Гойб’єрг Гравхолт, професор ендокринології в Орхуському університеті, який останні 30 років займався ВСР.

Його пацієнтка прийшла до нього, бо не знала, чому не може завагітніти.

"Ми виявили, що у неї не було матки, тому вона ніколи не зможе мати дитину. Вона була абсолютно спустошена", — каже лікар.

Доктор Гравхолт каже, що сумніви щодо власної гендерної ідентичності можуть дестабілізувати, і він часто направляє своїх пацієнтів до психолога.

"Якби я вам показав її фото, ви б сказали: це жінка. У неї жіноче тіло, вона заміжня за чоловіком. Вона відчуває себе жінкою. І це стосується більшості моїх пацієнтів", — додає він.

Коли доктор Гравхолт запитав її, чому вона не проконсультувалася з лікарем щодо відсутності місячних, вона сказала, що в її сім’ї була ще одна літня жінка, у якої ніколи не було менструації, тому вона не вважала, що це ненормально.

Існує ще одна генетична мутація, з якою стикався доктор Гравхолт.

Він діагностував ХХ хромосоми, які зазвичай є у жінок, у чоловіків.

"Ці чоловіки безплідні. Вони виглядають як звичайні чоловіки, але їхні яєчка менші за середні та не виробляють сперму. Коли вони про це дізнаються, це їх спустошує. Мірою дорослішання вони перестають виробляти тестостерон, як більшість чоловіків", — розповів лікар.

У деяких культурах відкрито говорити про місячні та жіночу анатомію є неприйнятним. У деяких країнах жінкам може бракувати освіти, щоб зрозуміти, що в їхніх тілах відбувається щось нетипове.

І тому експерти вважають, що багато випадків ВСР ніколи не діагностують, а це означає, що вичерпних даних з цього питання бракує.

Чи змінить гендерна суперечка ситуацію на Олімпіаді?

Чи мають люди з відмінностями в статевому розвитку несправедливу перевагу в спорті? Коротка відповідь: для того, щоб зробити остаточний висновок, бракує даних.

"Мене не здивує, якби деякі люди з ВСР мали певну фізичну перевагу над жінками", — каже професор Алун Вільямс. Ці переваги включають більшу м’язову масу, а також більші та довші кістки.

Він каже, що у них також може бути вищий рівень гемоглобіну в крові, що сприяє покращенню доставки кисню до працюючих м’язів.

Він вважає, що його думка відображає думку експертів у його галузі, але додає, що потрібні додаткові докази.

Що стосується Іман Хеліф та Лінь Юйтін, ми не маємо достатньо інформації, щоб знати, чи є у них ВСР, які потребують регулювання.

Регулювання елітних видів спорту, які зазвичай покладаються на бінарні категорії чоловіків і жінок у змаганнях, є складним питанням, оскільки сама біологія статі є складною, а не виключно бінарною.

Шейн Хеффернан, доктор філософії в галузі молекулярної генетики в елітному спорті, зараз працює над статтею про те, що спортсмени думають про спортсменів із ВСР.

Він каже, що вся справа — в нюансах генетичної ситуації конкретної людини.

Наприклад, жінки з ВСР, відомим як синдром нечутливості до андрогенів, мають хромосоми XY та виробляють тестостерон, але їхні тіла не здатні його засвоювати. Тому вони не отримують жодних переваг від цього тестостерону, як це роблять чоловіки.

Доктор Хеффернан каже, що бракує відомих і досліджених спортсменів із ВСР, щоб зробити обґрунтований науковий висновок щодо того, чи вони точно мають перевагу, і щодо того, чи мають вони право чи ні право змагатися в жіночій категорії.

Він вважає, що Міжнародний олімпійський комітет не базує свої критерії прийнятності на найкращих доступних наукових даних.

"Це викликає занепокоєння. МОК робить "припущення про відсутність переваги", але немає прямих доказів цього, а також того, що існує перевага у продуктивності спортсменів із ВСР виключно через їхні генетичні варіації.

"У нас просто недостатньо даних. Багато людей дотримуються емоційної позиції, коли йдеться про включення до жіночої категорії, але як МОК може виправдати цю позицію — без даних, які її підтверджують?", — каже він.

Він є одним із багатьох людей, які закликають Олімпійський комітет, міжнародні федерації та фінансові ради інвестувати в дослідження спортсменів із ВСР, але він розуміє, що це важко, тому що може призвести до стигматизації окремих спортсменів.

Дехто закликає до обов’язкового статевого тестування на наступних Олімпійських іграх, зокрема Рім Алсалем, спеціальний доповідач ООН з питань насильства щодо жінок і дівчат.

"Скринінг ДНК зараз робиться дуже просто, — каже докторка Емма Гілтон. — Достатньо простого мазку із щоки, і це мінімально інвазивно".

Але з цього приводу серед вчених є розбіжності.

"Мазок із щоки не дозволить зробити чіткий висновок щодо чиєїсь статі та потенційних переваг у спорті", — каже доктор Алун Вільямс.

Він стверджує, що комплексний статевий тест повинен включати ці три категорії:

Він вважає, що наразі цього не роблять, тому що це дорого, вимагає спеціалістів із дуже специфічними знаннями, а також існують етичні проблеми щодо процедури тестування.

"Така оцінка може бути принизливою. Вона включає вимірювання найінтимніших частин анатомії, як-от розмір грудей і клітора, глибина голосу, кількість волосся на тілі", — додає він.

Одне можна сказати напевно: ця суперечка не зникне. Наразі наука ще не в змозі запропонувати остаточне бачення того, як людей з різним хромосомним складом слід класифікувати в елітному спорті.

Тим часом науковці сподіваються, що цей останній скандал дасть поштовх до вкрай необхідних досліджень.