Стратегія формування системи повернення з військової служби до цивільного життя на період до 2033 року, яку схвалив уряд 31 грудня 2024 року, стала важливим кроком у розвитку ветеранської політики. Адже завершився тривалий період дискусій і обговорень щодо доцільності такого складового елементу державної ветеранської політики. Сформована рамка буде покладена в основу розроблення відповідного законопроєкту про систему переходу від військової служби до цивільного життя. Окрім того, це є одним з ключових індикаторів виконання плану в межах фінансової програми ЄС Ukraine Facility у 2025 році у розділі «Людський капітал».
Підготовча та організаційна робота для формування системи повернення з військової служби до цивільного життя
Більшість реформ починаються часто з непомітної для суспільства підготовчої та організаційної роботи. Але саме ці кроки створюють фундамент для змін, які відчують тисячі людей. Формування системи повернення в рамках державної ветеранської політики має удосконалити координацію між органами державної влади, місцевого самоврядування та іншими структурами, які надаватимуть послуги, що передбачені для процесу супроводу учасників системи повернення.
Досі багато зусиль вкладалося у точкові рішення, що хоч і мали локальний вплив, але не створювали цілісної системи. У 2024 році вдалося перейти на якісно новий рівень. Серед ключових рішень:
- 3 травня 2024 року уряд затвердив зміни до постанов, які уточнили повноваження місцевих адміністрацій у питаннях ветеранської політики;
- 22 серпня 2024 року президент видав указ про невідкладну підтримку ветеранів і їхніх сімей. Він зобов’язав уряд затвердити дві стратегічні програми: ветеранської політики до 2030 року та систему повернення з військової служби до цивільного життя;
- 29 листопада 2024 року уряд схвалив Стратегію ветеранської політики до 2030 року та операційний план її реалізації;
- 31 грудня 2024 року було затверджено Стратегію повернення від військової служби до цивільного життя — важливий крок до створення системної підтримки ветеранів.
Кожне з цих рішень – не просто пункт у державному плані. Це конкретні зміни, які роблять підтримку ветеранів і їхніх сімей більш скоординованою та ефективною. І хоча більшість цього процесу залишилася за лаштунками, його результати вже сьогодні закладають основу для реальних змін.
У Стратегії ветеранської політики визначено, що основними пріоритетами в цій сфері мають бути повернення ветеранів/ветеранок до активного цивільного життя, відновлення їхньої економічної та соціальної спроможності, а також фізичного та ментального здоровʼя. Важливим є також залучення родин до цих процесів. Участь у Системі повернення має допомогти ветеранам/ветеранкам у відновленні своєї конкурентоспроможності на ринку праці, з урахуванням реальних можливостей, які є доступними, з урахуванням динаміки розвитку громад.
Взаємозв’язок новітньої ветеранської політики та системи повернення
Новітня ветеранська політика та Система повернення співвідносяться як загальне та спеціальне – цей взаємозв’язок детально розглядався у попередній колонці «Чому переходом від військової служби до цивільного життя треба займатися до завершення війни?». Головний принцип залишається незмінним: участь ветерана чи ветеранки у системі повернення триватиме обмежений час. Усе, що стосуватиметься реалізації загальних прав і гарантій ветеранів і ветеранок, належить до загальної державної ветеранської політики. Попередньо передбачається, що участь у Системі повернення триватиме два роки. Під час розробки окремого законопроєкту або роботи над загальним законопроєктом про ветеранську політику, де системі повернення буде присвячено окремий розділ, будуть чітко визначені початок і завершення тривалості участі ветерана/ветеранки в цій системі.
На початковому етапі формалізації системи повернення з військової служби до цивільного життя доцільно виділити такі ключові складові формування Системи повернення:
1. Більше ніж соціальний захист
Система повернення з військової служби до цивільного життя виходить за рамки поточного розуміння державної політики соціального захисту ветеранів. Це є комплексний координаційний механізм, що передбачає залучення як державних, так і приватних установ, підприємств і організацій, орієнтуючись на широкий спектр послуг для ветеранів/ветеранок та їхніх родин. Завдання такого механізму не обмежуються наданням пільг і гарантій.
2. Розвиток інфраструктури підтримки ветеранів
Система повернення з військової служби до цивільного життя розпочала формування шляхом створення інфраструктури підтримки:
- інституту помічника ветерана, який трансформувався у діяльність фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб;
- центрів ветеранського розвитку та ветеранських просторів;
- структурних підрозділів в органах місцевої влади, відповідальних за реалізацію ветеранської політики.
Очікується, що протягом трьох років років мережа учасників системи повернення суттєво розшириться, а держава забезпечить методологічну підтримку приватних учасників, зокрема через розвиток компетенцій осіб, відповідальних за підтримку ветеранів/ветеранок. Тобто розбудові системи повернення з військової служби до цивільного життя сприяє реалізація Мінветеранів таких ініціатив:
- експериментальний проєкт щодо запровадження інституту помічника ветерана в системі переходу від військової служби до цивільного життя;
- експериментальний проєкт із переходу від військової служби до цивільного життя ветеранів війни на базі закладів освіти засобами освіти, спорту та реабілітації;
- розбудова мережі фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб.
3. Інструмент реалізації прав ветеранів/ветеранок
Система повернення є одним з інструментів реалізації як безпосередньо державної ветеранської політики, так і невідʼємним компонентом розвитку військового кадрового менеджменту.
4. Комплексність послуг
Система повернення поступово розширює та актуалізує спектр послуг, охоплюючи різні сфери життя ветеранів та ветеранок, і трансформується з механізму професійної адаптації до комплексної підтримки.
5. Роль приватного сектору
Система повернення не обмежується державними ініціативами. Приватні суб’єкти господарювання матимуть змогу розробляти власні рішення для реінтеграції ветеранів у соціально-економічне життя громад, до яких вони повертаються. За такої умови, ключовим при формуванні Системи повернення стає не перелік послуг виключно від держави, на які мають право ветерани і ветеранки, а координація діяльності усіх зацікавлених субʼєктів. Частково така координація дій буде забезпечена Координаційним штабом з питань реалізації державної ветеранської політики, утвореного Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2024 р. №1478, але координацію залучення приватних субʼєктів господарювання в реалізацію рішень для повернення ветеранів та ветеранок з військової служби до цивільного життя має забезпечувати Мінветеранів.
6. Індивідуалізація послуг
Порядок надання послуг в рамках Системи повернення визначається в межах загальної ветеранської політики, але зміст і підходи можуть відрізнятися залежно від етапу участі ветерана/ветеранки в Системі повернення.
7. Доступність інформації
Ключове завдання – забезпечити доступність, структурованість і безперешкодний доступ до інформації про всі послуги, що надаються в межах Системи повернення, у тому числі через удосконалення підходів до системного управління інформацією про субʼєктів, які надають послуги для повернення з військової служби до цивільного життя.
8. Поступовий розвиток
Розвиток Системи повернення відбуватиметься поступово, з урахуванням реальних можливостей регіонів України. Децентралізація стане ключовим принципом управління, дозволяючи кожному регіону адаптувати перелік і якість послуг до місцевих потреб.
Такий підхід створить основу для ефективної реінтеграції ветеранів/ветеранок і ветеранської спільноти в життя громад, до яких вони повертаються.
Формування та реалізація державної ветеранської політики, яка включає Систему повернення, базується на принципі узгодженої координації дій між органами державної влади за компонентами ветеранської політики:
- військовий кадровий менеджмент (звільнення з військової служби) – Мінветеранів, Міноборони, МВС, інші складові сил оборони і сил оборони;
- медичні, реабілітаційні послуги, профілактичні послуги у сфері охорони здоровʼя – Мінветеранів, МОЗ;
- психологічна допомога – Мінветеранів, МОЗ, Мінсоцполітики;
- соціальні послуги – Мінветеранів, Мінсоцполітики;
- адміністративні послуги – Мінветеранів, Мінцифри та органи, уповноважені надавати адміністративні послуги;
- грошові виплати, соціальне, пенсійне забезпечення – Мінветеранів, Мінсоцполітики, Мінфін;
- житлово-комунальні послуги, житло – Мінветеранів, Мінрозвитку;
- транспортні послуги – Мінветеранів, Мінрозвитку;
- освітні послуги – Мінветеранів, МОН;
- працевлаштування та підприємництво – Мінветеранів, Мінекономіки, Мінагро;
- фізична культура і спорт, молодіжна ветеранська політика – Мінветеранів, Мінмолодьспорту;
- повага і памʼять – Мінветеранів, Мінкультури.
Інтеграція ветеранів: наступні кроки до сталого успіху
Прийняття Стратегії повернення з військової служби до цивільного життя – це лише початок. Подальша робота вимагає системного підходу, який включатиме аналіз та удосконалення наявних рішень, їхню інтеграцію з довгостроковими цілями державної ветеранської політики, а також розробку нової законодавчої бази. Координація зусиль усіх зацікавлених сторін, доступність інформації для ветеранів/ветеранок і створення прозорих механізмів надання послуг – це фундамент для побудови дієвої системи.
Ця система має стати не просто набором політик, а й ефективним інструментом підтримки ветеранів/ветеранок, який допоможе їм інтегруватися в суспільство, забезпечуючи належний рівень якості життя. Робота над її впровадженням – це не лише зобов’язання перед тими, хто захищав країну, але й інвестиція у майбутнє суспільства, яке прагне до єдності, стійкості та розвитку.
Ольга Макогон, проєктна менеджерка Офісу реформ КМУ за напрямом реформи системи соціальної підтримки