«Апокаліпсис гряде!» – жахаються найбільш чутливі після заяв новообраного президента США про Гренландію, Канаду та Панамський канал напередодні інавгурації Трампа 20 січня 2025-го.
«Хаос – новий порядок», – заспокоюють латентні оптимісти.
«Так це ж уже було», – констатують ті, хто хоч трохи знайомі з американською історією.
Зрозуміти, що зараз відбувається у США і як це може вплинути на події в світі й зокрема в Україні, неможливо без історичного контексту. Зокрема без уявлення про аmerican exceptionalism – американську винятковість. І похідні від неї, що стали слоганами Дональда Трампа на виборах: America First і Make America Great Again.
Аби не збожеволіти, чекаючи на кінець світу, згадуємо, що таке американська винятковість разом із професором політології Ратґерського університету Олександром Мотилем.
Коли 21 березня 1630 року Джон Вінтроп, англійський юрист і майбутній засновник колонії поселенців у Новому Світі, виголосив свою проповідь про «місто на пагорбі», він уявити собі не міг, що в майбутньому вона стане священною коровою американського міфу.
«Ми будемо подібні до міста на пагорбі, очі всіх народів спрямовані на нас», – пророкував Вінтроп.
Говорячи про «місто на пагорбі», він мав на увазі лише те, що британська колонія на березі Массачусетської затоки стане прикладом для інших британських колоній у Північній Америці. Звісно, ні США, ні міфу про винятковість американського народу, ні самого народу тоді не існувало.
[BANNER1]
Проте саме Вінтроп у майбутньому став для американців новим Мойсеєм, а нащадки перших поселенців-пуритан у Новому Світі – богообраним народом за версією 2.0.
Романіст Герман Мелвілл писав у 19-му столітті: «Ми, американці – особливий, обраний народ, Ізраїль нашого часу; ми несемо ковчег світових свобод».
У 20-му столітті американській винятковості адресували свої найкращі промови президенти США – від Кеннеді до Рейгана.
Своє прощальне звернення до нації президент Рейган присвятив «сяючому місту на пагорбі», яке «міцно стоїть на гранітній вершині, і його слава настільки ж міцна, незважаючи на будь-які шторми».
Ще два десятиліття по тому президент Обама необережно зауважив, що вірить в унікальну долю та місію США у світі так само, «як британці вірять у британську винятковість, а греки вірять у грецьку винятковість». Хто тільки не проїхався тоді по Обамі за підступне знецінення американської винятковості. Що загалом-то логічно: винятків із правила не має бути багато, бо це підриває віру до правила.
Якщо саме месіанство американського народу зазвичай не піддавалося сумніву «батьками нації», то погляди на те, як його краще використовувати, різнилися.
«Месіанські інтернаціоналісти» вважали, що американська нація має «нести ковчег світових свобод» в усі куточки земної кулі. «Месіанські ізоляціоністи» були впевнені, що від світу краще відгородитися, поки він не потягнув за собою у хаос і війни.
Президент Вудро Вільсон, месіанський інтернаціоналіст, за каденції якого в 1917 році Америка вступила в Першу світову, казав у своїй промові:
«Страшно вести цей великий мирний народ у війну, у найжахливішу і найзгубнішу з усіх війн, коли сама цивілізація, здається, знаходиться на волосині.
Але право дорожче за мир, і ми будемо боротися за те, що завжди було найближче до нашого серця – за демократію».
Після інтернаціоналіста Вільсона Америка тричі поспіль обирала ізоляціоністів: Воррена Гардінга, Калвіна Куліджа та Герберта Гувера. Коли читаєш промови цих президентів, здається, що їхній автор воскрес і працевлаштувався спічрайтером Трампа.
[BANNER2]
«Америка не може бути учасником жодного постійного військового альянсу. Вона не може брати на себе жодних політичних зобов’язань або брати на себе будь-які економічні зобов’язання, які підпорядковуватимуть наші рішення будь-якій іншій владі», – проголосив Гардінг у своїй інавгураційній промові 1921 року.
Прагнення «вижити самостійно» закінчилося 7 грудня 1941 року, коли Японія напала на Перл-Харбор, а американці вступили у війну. Можливість жити в башті з власної винятковості виявилася ілюзією, про що сьогодні згадує мало хто з американських політиків.
Відтоді маятник американської винятковості так і хитався від президента до президента – між крайніми своїми точками: «інтернаціоналізмом» та «ізоляціонізмом».
Допоки не прийшов Трамп – бог із серіалу.
Месіанство президентів
Розповідає Олександр Мотиль:
– Усі американські президенти мають спокусу відчути себе месією. Але у випадку Трампа це доведено до абсолюту. У власних очах і в очах трампістів він безпомилковий, він перфектний, він бог.
Може, до Джорджа Вашингтона певною мірою таке ставлення було. Це можна побачити в американському мистецтві того часу. Портрети Вашингтона на коні, без коня, з шаблюкою, без шаблюки, в кораблі, в човнику. Але сам Вашингтон відкидав роль месії, він до неї не прагнув.
Ставлення до Джона Кеннеді було дещо подібним. Сам Кеннеді теж не претендував на таку роль на противагу, наприклад, до Трампа. Але ставлення симпатиків до нього було досить набожне. Прийшов молодий красень, гарний, мудрий, розумний, впливовий, він все змінить, все виправить.
Можна закинути Ніксону, що він вважав себе спасителем до певної міри, але народ його таким не сприймав, навіть прихильники.
Серед президентів США в минулому були або ті, хто вважав себе спасителями, але не мали великої підтримки, або мали таку підтримку, але не вважали себе месіями.
В теперішній ситуації маємо приклад людини, яка себе вважає месією і яку прихильники такою вважають. Можливо, в цьому і є певна унікальність історії з Трампом.
Шлях до президентства можна вимірювати в грошах, у часі, в перемогах і поразках, у шлюбах і розлученнях кандидатів.
Шляхи Трампа і Зеленського до президентства об’єднує те, що їх можна вимірювати в сезонах серіалів, де вони знялися. Причому Зеленський за цим показником фаворит – щоб опинитися на Банковій, йому знадобилося лише три сезони «Слуги народу».
Трамп ішов до свого першого президентського тріумфу 14 сезонів реаліті-шоу «Учень» («The Apprentice») і «Учень-знаменитість» («The Celebrity Apprentice»).
Наприкінці кожного епізоду Трамп вирішував, кого залишити в шоу, а кого вигнати. Він із насолодою спостерігав, як учасники намагаються заслужити його прихильність, топлячи один одного. Ця модель світоустрою була йому до душі.
[BANNER3]
У фіналі шоу переможець отримував контракт із річним доходом 250 000 доларів для управління бізнес-проєктом і возносився на вершину американської мрії.
Але головним тріумфатором в очах мільйонів американців став сам Трамп. Ці 14 сезонів забезпечили йому впізнаваність і зробили титана індустрії з героя жовтої преси і банкрута, як глузував журнал The New Yorker 2017-го.
Фраза Трампа «You’re fired!» – «Тебе звільнено!» з цього шоу стала його візитівкою.
«Дональд не бере полонених, – говорив телепродюсер шоу Марк Бернетт. – Якщо ти його друг, він завжди захищатиме тебе. А якщо не друг, він тебе вб’є. Це дуже по-американськи. Він, як ті хлопці, які обживали Захід».
У своєму житті Трамп зіграв багато ролей. Курсанта військової академії, мільярдера, фігуранта кримінальних справ і списків Forbes, телеведучого, шоумена.
Але найбільше йому сподобалася роль бога.
Американська винятковість: вид знизу
Розповідає Олександр Мотиль:
– Переконання у власній винятковості глибоко закорінене в американському суспільстві та політичній культурі. Настільки, що для більшості навіть не виникає питання: чому ж ми такі виняткові? Для них винятковість Америки не потребує доказів.
За останні кілька десятиліть у країні посилилася поляризація на лівих і правих, які ставляться більш критично до Америки. Вона не відповідає їхнім ідеалам. Для лівих вона замало, скажімо, втілює поняття рівності, для правих занадто втілює поняття рівності. Ліві звинувачують в усіх гріхах правих, праві – лівих. Але і одні, і другі, а особливо праві, переважно переконані, що США – унікальна держава, яка просто не дотягує до своєї винятковості і своєї місії.
Звичайно, в академічній літературі ви знайдете рефлексії – критику або підтримку ідеї американської винятковості. Але то написано мовою, яка недоступна для рядового американця, і друкується в журналах, які ніхто не читає.
Коли ж приглянутися до загального дискурсу, то я би сказав, що міф про винятковість був і залишився фундаментальним для збереження національної ідентичності. Без цього міфу Америка перестає бути Америкою.
[UPCLUB]
Слоган Трампа «Make America Great Again» (MAGA) народився 7 листопада 2012 року – за чотири роки до його перших президентських виборів. Цю історію свого часу докладно описувала The Washington Post.
Він сидів у своєму кабінеті на 26-му поверсі «вежі Трампа» на Манхеттені – наступного дня після того, як республіканець Ромні програв президентські перегони демократу Обамі.
У його голові спливали варіації однієї фрази, яку він шліфував.
«Зробимо Америку великою». Звучить образливо для країни – ніби досі вона ніколи не була великою.
Нарешті його осінило.
«Зробимо Америку знову великою».
«Я пішов до своїх юристів. У мене в штаті багато юристів. Я сказав: «Подивіться, чи можна зареєструвати це і отримати торгову марку», – згадував Трамп в одному з інтерв’ю.
П’ять днів по тому він підписав заявку, щоб запатентувати ексклюзивні права на використання слогана «Make America Great Again» і заплатив 325 доларів реєстраційного внеску.
Трамп не переймався тим, що цей слоган, наприклад, використовував Рональд Рейган у своїй передвиборчій кампанії 1980 року.
«Але він не зареєстрував торгову марку», – зауважив Трамп.
У всесвіті бога-батька Трампа існуючим визнається лише те, на що отримано патент і сплачено реєстраційний збір.
[BANNER4]
У своїй виборчій кампанії Трамп обійшовся без проривних ідей. Проте слоган «Make America Great Again» став бальзамом на рани для країни, втомленої від двох строків правління демократа Обами.
«Ми спростимо цю кампанію. Вона (Гілларі Клінтон – УП) – трибун продажних і некомпетентних еліт, які почуваються добре в умовах занепаду. Ви – трибун забутих людей, які хочуть знову возвеличити Америку», – радив Трампу головний стратег його виборчої кампанії-2016 Стівен Беннон. Демократи звинувачували Беннона в расизмі, антисемітизмі та сексизмі, що не завадило йому стати одним із найвпливовіших співробітників адміністрації Трампа. А 2024-го він провів чотири місяці у в’язниці за звинуваченням у неповазі до Конгресу та відмові надати документи для розслідування заворушень у Капітолії 6 січня 2021-го.
Рецепт Трампа того, як «возвеличити Америку», складався з трьох основних пунктів. Зупинити нелегальну й обмежити легальну імміграцію. Повернути в країну робочі місця у сфері виробництва. Припинити участь у війнах за кордоном.
Не буде великим перебільшенням стверджувати, що вибори 2016-го виграла червона бейсболка зі словами «Make America Great Again».
«Було багато глузувань, коли документи Федеральної виборчої комісії показали, що його кампанія витрачає більше на бейсболки для далекобійників «Зробимо Америку знову великою», ніж на соцопитування, оплату політконсультантів і телевізійну рекламу», – писала The Washington Post напередодні першої інавгурації Трампа в січні 2017-го.
До того, як вступити на посаду, Трамп сказав помічникам, що кожен президентський день має бути як епізод телешоу, в якому він перемагає суперників.
За принципом серіальності обирав Трамп і слоган своєї другої президентської кампанії 2020-го. На зміну «Make America Great Again» мало прийти – «Keep America Great» – «Збережемо Америку великою».
[BANNER5]
Але повторити сеанс магії не вдалося. Прихильники Трампа, який програв вибори, у січні 2021-го штурмували Капітолій під прапорами «America First».
У січні 2025-го світ чекає на другу інавгураційну промову Трампа.
– Навіть два роки тому більшість аналітиків вважали, що ймовірність його повернення мінімальна. Але сьогодні маємо набагато гіршого Трампа, ніж той, що був 8 років тому вперше обраний президентом. Сьогодні ті заяви, які ми чуємо від нього, руйнують всі елементи світового ліберального порядку – торгівлю, альянси союзників, ідею непорушності кордонів, міграцію, права людини, – вважає професор Мотиль.
Жорсткий американізм Трампа і Україна
Розповідає Олександр Мотиль:
– MAGA не є інновацією Трампа. Всі американські президенти так чи так проводили політику «America First». Америка найважливіша, найсильніша, найвпливовіша, найбагатша, найкраща і т.д.
За часів Клінтона, Обами й Байдена така риторика теж існувала, але була приглушена. Це був варіант м’якого американізму.
Трамп відроджує жорсткий американізм. Він робить те, що хоче, і те, що має бути, так би мовити, корисне для Америки. Але є нюанс: що саме має бути найкраще для Америки, вирішує одноосібно сам Трамп. Якби то принаймні вирішувала Республіканська партія, то хай буде, чому б і ні? Але коли брати до уваги його особистість, то настає питання, як же він переконується, що має бути пріоритетом?
Кілька тижнів тому мій приятель, впливовий журналіст, який має зв’язки з інсайдерами у Вашингтоні, розповідав, що Трамп нічого не читає. Він дивиться Fox News і отримує інформацію від своїх дорадників, від своїх синів, можливо, від Меланії.
Європейські партнери чекають від нього чіткої стратегії. Він на це не може відповісти. Він не мислить категоріями логіки.
Це є Трамп і це є та нова реальність, в якій доведеться жити.
Перепона Трампу – те, що американська політична система досі залишилася демократичною. Чи вона такою залишиться протягом наступних кількох років, а, може, навіть і місяців? Маю надію, що інститути демократії настільки сильні і гнучкі, що виживуть.
Але найбільший ризик для планів Трампа, мені здається, від самої майбутньої адміністрації Трампа. До великої міри це некомпетентні люди. Наприклад, кандидат на посаду міністра оборони (Піт Гексет – УП) – людина, яка має впровадити зміни в Пентагоні. Пентагон – це монстр, а ця людина не має нічого спільного з обороною, а тим більше з бюрократією.
Що в усьому цьому для України є позитивним? Як не дивно, сама природа Трампа.
Він є «нарцисом» і в своїх очах він є месією. Коли приглянутися до Путіна, бачимо, що в того є ті самі характеристики. Путін теж переконаний, що є спасителем, – Make Russia Great Again. Беручи до уваги особистість Трампа, його нарваність, його імпульсивність, мені важко уявити співіснування між Трампом і Путіним.
Певною мірою Трамп сам собі створив пастку, коли пообіцяв, що може закінчити війну за 24 години або за сто днів.
Якби, боже борони, відбулася би якась катастрофа в Україні, то це буде неймовірно великий удар для самого Трампа. Україна йому до великої міри байдужа. Але розпочати свою каденцію з такої катастрофи, яка би показала, що він є слабкішим навіть за Байдена, за цього сплячого Джо Байдена, який не був спроможний нормально витягти американські війська з Афганістану, це просто неприпустимо, беручи до уваги Трампа. Саме в цьому я бачу надію для України.
***
Deus ex machina («бог з машини») – так в античному театрі називали актора, який за допомогою спеціального крана спускався з небес на сцену і рятував героїв в безвихідній ситуації. У такому фіналі часто не було ні логіки, ні достовірності. Але яка логіка і достовірність може бути, якщо йдеться про MAGічне мислення, головний наратив якого «бог прийде – порядок наведе».
Deus ex machina – саме та роль, у якій бачить себе на сцені світової геополітики 47-ий президент США.
Наприкінці квітня 2015 року Трампа запитали, як він ставиться до ідеї американської винятковості.
«Мені не подобається (цей) термін, – відповів він. – Я не хочу говорити: «Ми виняткові»… Насамперед я хочу забрати у світу все, що ми їм дали. Ми так багато дали їм».
Коли Трамп говорить, що хоче забрати все, що американці дали світу, на сцені замість Deus ex machina з’являється гуманоїд Ґрінч, який живе в самоті на вершині гори і краде Різдво.
Втім, на відміну від Трампа Ґрінч принаймні мав стратегію.
Михайло Кригель, УП
Деякі рослини необхідно замульчувати.
Питання про те, чи може російський флот протистояти у Балтійському морі, якщо напруга з НАТО…
Фейкові продовження популярної гри завантажили понад мільйон разів.
Солдати Кім Чен Ина не знають, у якій країні вони перебувають, і будуть здивовані гарячою…
Наразі головною проблемою для посланця Трампа є щоденні зіткнення між Ізраїлем та ХАМАС у Газі.
Піротехнічні підрозділи Державної служби України з надзвичайних ситуацій отримали від Словенії піротехнічні автомобілі "Козак ПМ-Л".…