Те, що частина комітетів Верховної Ради повноцінно не інформує про свою роботу, зокрема не проводить трансляцій і не публікує відео із засідань, прикриваючись постановою ВРУ, призводить до маніпуляцій та повної закритості системи. Це необхідно змінити на законодавчому рівні.
Рух ЧЕСНО багато років проводить моніторинг роботи Верховної Ради та прозорості комітетів. Ми, зокрема, аналізували, як змінилася діяльність комітетів в умовах коронакризи та після повномасштабного вторгнення. Під час аналізу протягом дії воєнного стану ми робили виняток для двох парламентських комітетів: Комітету з нацбезпеки й оборони та Комітету правоохоронної діяльності, оскільки це виправдано профілем їхньої діяльності.
Однак наприкінці третього року війни підхід до оцінки роботи комітетів ВРУ потрібно, безперечно, змінювати.
Таку необхідність спричинила низка зловживань і спекуляцій з боку народних обранців. Адже ми бачимо, що закритість їхньої роботи грає на користь нардепів, які мають сумнівну репутацію і є членами цих комітетів.
Тому вкрай важливо висвітлювати їхню роботу, щоб уникнути просування шкідливих рішень. Виняток можуть становити засідання комітетів, де відбувається обговорення питань державної таємниці.
Суспільство має знати, як і чому нардепи-втікачі дистанційно доєднуються до засідань парламентських комітетів, беруть участь в обговоренні законодавчих ініціатив і голосують. Про їхнє формальне право робити це до втрати мандата ми знаємо, однак існує етичний бік питання – репутаційний удар по парламенту залишається актуальним.
Що може бути абсурднішим, ніж ситуація, коли нардеп, оголошений у розшук правоохоронними органами, голосує за зміни до Кримінального кодексу?! Або коли депутат-утікач, якого розшукують антикорупційні органи і який майже два роки фізично не був у Верховній Раді, спокійно за обідом доєднується до засідання комітету і голосує…
Крім того, обмежена комунікація парламенту з журналістами та громадськістю призводить до того, що недоліки законопроєктів виявляють вже на останніх етапах або навіть після голосування, а важливі рішення ухвалюють без публічного обговорення.
У жовтні 2024 року Комітет з питань свободи слова розглянув до другого читання законопроєкт № 11321 авторства членів різних фракцій парламенту (окрім представників забороненої проросійської ОПЗЖ). У ньому автори серед іншого пропонують забезпечити онлайн-трансляцію відкритих засідань парламентських комітетів. А також чіткіше врегулювати право журналістів і громадськості дистанційно відвідувати відкриті засідання комітетів у режимі відеоконференції.
Моніторинг Руху ЧЕСНО показує, що деякі з комітетів справді демонструють відкриту роботу. Торік лідерами з відкритості стали комітети з питань здоров’я нації, євроінтеграції, антикорупції, соцполітики, енергетики, організації влади та прав людини. Проте в демократичній країні така відкритість до громадян має бути для голів комітетів не вибором, а загальною обов’язковою практикою.
Попри це деякі депутати досі шукають аргументи, щоб не затверджувати на рівні закону норму про відкриту роботу комітетів. Мовляв, проведення відкритих трансляцій комітетів та інших заходів можна забезпечити дорученням голови Верховної Ради. Проте, по-перше, за чотири роки роботи парламенту в напівзакритому режимі (ще з часів епідемії COVID-19) таке доручення так і не прийняли. По-друге, самі нардепи часто ігнорують не лише доручення та розпорядження, а й конституційні вимоги.
Відкритість роботи – це сильна сторона будь-якої державної інституції, а надто найвищого законодавчого органу держави, конче необхідна для того, щоб відбувся справжній діалог між Верховною Радою і громадянами.
Олександр Саліженко, головний редактор Руху ЧЕСНО