Квітка життя з тубусів та замуровані у смітті картини херсонського художника Жуковського
Художник-наївіст Олександр Жуковський пережив окупацію Херсона і зараз покидати місто не планує. Під час повномасштабної війни він створив декілька мистецьких проєктів, серед них — різноколірна металева квітка з тубусів від артилерійських снарядів, що стоїть на подвір’ї Олександра.
"Ця квітка може приймати різний стан, — каже художник. — Ось вона закрита, а ось бутон розкрився і вона розцвіла, треба лиш потягнути за спеціальне кільце".
Суспільне Культура розповідає про художника, який вірить, що мистецтво здатне зцілювати навіть під час війни.
Жуковського попросили розмалювати тубуси, щоб продати їх на аукціоні й допомогти грошима військовим, які боронять Херсонщину. Художник розповідає: трохи подумав і запропонував інший варіант — зробити з тубусів мистецький витвір, який би щось символізував.
"Зброя ж за своєю суттю — знаряддя вбивства, а я хотів перетворити цю її частину на щось більш живе, так і народилась ця квітка, — каже митець. — Я її назвав «Квітка життя». Якщо кошти з її продажу допоможуть врятувати життя хоча б одного воїна, то вона виконає своє призначення".
Підставку під "квітку" Олександру колись подарував друг із Києва. Чоловік каже: не одразу придумав, що з нею зробити, але тепер вона дуже влучно "вписалась у конструкцію". Він сам зробив під неї шкіряну підкладку.
Поряд із "Квіткою життя" стоїть інший проєкт художника — "Капсула часу". Цей мистецький витвір щойно повернувся зі Львова, де був на виставці. "Капсулу" Жуковський створив ще під час окупації Херсона російською армією.
"У цій штуці замуровані три картини, які я тоді намалював: «Херсонська окупація», «Пукін» і «Незвані гості», — розповідає він. — Коли стало трохи лячно, що за ці картини мене могли вбити чи забрати кудись, я придумав, як їх сховати".
Олександр створив оболонку з бруду, цементу та проволоки, що лишились після ремонту будинку. "Зробив таку «ковбасину» і сховав картини на самому видному місці", — каже художник. Пізніше він знайшов пісочний годинник і поєднав його у композиції. "Я обіцяв кураторам зробити перформанс, коли настане мир: розбити цю капсулу і дістати картини. Але зараз думаю: може, і не треба їх діставати, те зло на картинах нехай залишається замурованим", — додає митець.
"Довоєнне" коло херсонських митців у більшості виїхало з міста: хтось ще під час окупації, інші — коли місто почали обстрілювати російські війська. Зараз у Херсоні майже не відбувається виставок чи яких-небудь мистецьких толок. Сам Жуковський пережив окупацію і з міста виїздити не планує.
"Окупація, потім звільнення. Здається, що це було буквально вчора, але вже третій рік триває, — каже Олександр. — Зараз магазини і кафе відкриваються, люди потроху живуть. А обстріли — як рулетка, не знаєш, прилетить тобі чи не прилетить. Я вже майже не реагую на сирени чи вибухи. Звик".
Але, говорить, розуміє колег, які покинули місто — у багатьох сім’ї, діти. Контакт підтримують одне з одним переважно у соцмережах. Його власна сім’я виїхала також. Олександр зараз живе в Херсоні сам із двома собаками.
Художник-наївіст працює у цьому стилі й зі скульптурою. Олександр показує на одну з них, яка також красується на відкритому подвір’ї:
"Ось я видовбав хлопчика з каменю. Семен Храмцов допомагав мені його розмалювати. Хтось скаже, що це якась фігня, а мені здається, що за допомогою мистецтва можна показати людям, як по-різному можна сприймати життя і світ. Мистецтво здатне зцілювати, навіть під час війни".
Жуковський згадує, як ще до російського вторгнення інколи ловив себе на думці, що Херсон — надто галасливе місто, а він хотів би інколи побути у тиші. "Місто було як мурашник, так хотів колись прогулятись пустими його вулицями, — каже митець. — Нині моя мрія здійснилась, але я хотів зовсім не так. Треба бути обережними зі своїми мріями, бо вони здатні ставати реальністю. Зараз місто, яке і топили, і бомбили, — майже пусте, але мені недобре від того".