Краса кінозірки 1940-х років Джин Тірні стала водночас її багатством і прокляттям. Але чи змінилося кардинально наше ставлення до жіночої зовнішності за століття?

Жіноча краса – це поняття, невіддільне від влади та символізму. Вона ґрунтується на класичних ідеалах, але міцно привʼязана до смаків десятиліття чи епохи.

Нею водночас і захоплюються, і зневажають. Багато уваги до своєї чи чиєїсь зовнішності вважають ознакою легковажності, а тим часом зовнішність залишається соціальною валютою у західній культурі та суспільстві.

І отже, будь-якій жінці, якій надають звання "найгарнішої", вручають щось на кшталт отруєної чаші.

Такою була доля Джин Тірні, голлівудської акторки 1940-х років, яку режисер і співзасновник студії 20th Century Fox Дерріл Занук оголосив "безсумнівно, найгарнішою жінкою в історії кіно".

Світло-блакитні котячі очі та бездоганно симетричне обличчя робили її схожою на гарненьку ляльку. Вона стала відомою на початку 1940-х років, коли розквітав стиль пін-ап, завдяки якому народилася ідея секс-символу.

Її сучасницями були такі голлівудські красуні, як Ріта Гейворт, Ава Гарднер і Гейді Ламарр. І той факт, що Тірні постійно називали найкрасивішою з усіх, про дещо говорив.

Геді Ламарр: секс-символ і винахідниця

"Твін Пікс". Як народився найдивніший детектив телеекрану

Кар’єра Тірні почалася на початку 1940-х років, коли вона вперше уклала контракт з 20th-Century Fox у 19 років.

Вона походила з заможної родини в Ферфілді, штат Коннектикут, де вона вийшла в світ у 17 років і, як очікували, мала незабаром вийти заміж за хлопця з Єльського університету.

Після кількох невеликих ролей на Бродвеї її сліпуча зовнішність швидко привернула увагу студій. І вона зіграла свою першу головну роль на екрані у 1942 році, у комедії "Персні на її пальцях" з Генрі Фондою.

Піар підкреслював її світське походження та холодно-елегантну красу та стриману вдачу. Водночас студія часто не дуже розуміла, що робити з Тірні.

Її називали дебютанткою, але кинули у вир різноманітних ролей, намагаючись зрозуміти, куди вона підходить.

Американка ірландського походження була надто сексапільна для комедії та надто витончена для ролей звичайних жінок. Вона опинялася й у расово неоднозначних ролях із затемненою шкірою та подовженими макіяжем очам, щоб створити модну тоді "екзотичну" зовнішність.

Краса у стилі нуар

Утім, найкраще Тірні вдавалися фільми у жанрі нуар. Дві її найвідоміші картини – "Бог їй суддя" (1945) і "Лаура" (1944). Серед найкращих також робота з режисером Отто Премінгером у фільмах "Де закінчується тротуар" і "Вир", випущених у 1950 році, де її партнером по фільму став Дена Ендрюс.

У розкішній широкоформатній техніколоровій драмі Leave Her to Heaven (1946) Тірні зіграла зловісну вбивцю – роль, за яку вона отримала свою єдину номінацію на "Оскар".

Тірні — недосвідчена новоспечена дружина, якій вдається так заволодіти часом і увагою свого чоловіка, що вона повільно обриває та руйнує всі близькі стосунки в його житті.

Найкращі серіали квітня: що подивитися

Її краса також є ключовою у нуарній драмі Отто Премінгера "Лаура" (1944), гіпнотичній історії закоханості та вбивства.

Сьогодні мало хто згадає ім’я Тірні, але побачити її в образі Лаури означає запам’ятати її назавжди.

Історія обертається навколо детектива, одержимого пошуками вбитої жінки після того, як його заінтригував її портрет.

Сюжет має елементи одержимості сексуальною красою, таємницею й смертю, які з того часу стануть ключовими для багатьох фільмів, від "Запаморочення" Гічкока (1957) до фільмів Девіда Лінча.

Водночас краса Тірні та її трагічне особисте життя часто привертало більше уваги, ніж фільми. Вона важко переживала хворобу своєї доньки. Під час першої вагітності Тірні заразилася краснухою, через що у дитини була важка інвалідність.

У своїх мемуарах "Автопортрет" 1979 року Тірні написала про свою зовнішність і час, проведений у психіатричній клініці.

"Мені завжди потрібно було вірити, що моя кар’єра — не тільки завдяки тому, як я виглядала. Один друг якось запитав мого лікаря, чи не було б моє життя простішим, чи не потрапила б я у лікарню, якби я не була такою гарною". Лікар відповів "ні, некрасиві люди теж сюди потрапляють".

Чи змінилися стандарти краси?

Може здатися дивним говорити про зірку 1940-х років як символ жіночої краси. Зрештою, з того часу змінилося так багато.

Тоді нікого не цікавила різноманітність тіл. У Голлівуді часів Тірні фігура жінки мала бути стрункою і нагадувати пісочний годинник. Дієти, корсети і сукні працювали на цей ідеал.

Про комфорт також не йшлося — складно було уявити мішкуваті джинси, широкі брови чи невимушений спортивний стиль.

Ідеал жіночої привабливості був строгим — біла, худа, з зачіскою, з манікюром, без веснянок чи етнічних рис, якщо тільки жінка не грала роль представниці інших раси.

Тож керівники студій, які складалися виключно з чоловіків, та їхні відділи візажистів ретельно працювали над виправленням усього, що не відповідало тим стандартам. І голлівудські зірки мали майже ідентичні обличчя.

Звичайно, з часів Тірні деякі речі в індустрії, безсумнівно, змінилися на краще: тепер існує більша різноманітність тілесних образів і зростає опір фобії перед округлими формами, немає расистського "відбілювання".

Іноді ми навіть бачимо на екрані звичайні зуби чи шкіру – хоча зазвичай це відбувається у незалежних фільмах, як-от "Локрична піца" Пола Томаса Андерсона (2021) або "Восьмий клас" Бо Бернхема (2018), і все одно досить рідко, щоб бути правилом.

90-60-90? Що нас приваблює насправді

В "Автопортреті" Тірні згадувала, що вона 20 років голодувала в Голлівуді, щоби "певна худорлявість додала привабливих контурів моєму обличчю".

Але сучасне божевілля навколо препарату для схуднення Ozempic показує, що індустрія краси все ще не просунулася так далеко, як ми сподівалися.

А "інстаграмне обличчя", поєднання фільтрів та естетичних процедур, свідчить про те, що хоча самі стандарти краси, можливо, трохи й змінилися, але гарячка відповідати глянцевому образу залишилася такою самою.

Та й теперішня голлівудська концепція "природної" краси часто вимагає естетичних процедур, як-от філери для розгладження зморшок та корекції рис обличчя, підтяжки брів.

Утім, ця концепція макіяжу без макіяжу теж сягає корінням у золоту добу гламуру, плекаючи ідею, що по-справжньому красивій жінці не потрібен макіяж, який приховує недоліки та обманює наївних чоловіків.

"Найкрасивіші зірки" сьогодні

Щоб зрозуміти, що ставлення індустрії до краси таке ж заплутане, як і завжди, варто поглянути на двадцятирічних голлівудських красунь, як-от Зендая чи Сідні Суїні.

Обидві стали знаменитими після серіалу "Ейфорія", де помітний мейкап відіграв важливу роль у створенні їхніх образів.

Зендая розповідала, що на фотосесію та червоні доріжки виходила в образі іншої жінки, а не себе самої. А Суїні, чия краса більш класична, висміювали у соціальних мережах саме за те, що вона відповідала ідеалу білявки з пишними формами.

Обидві акторки, які рекламують косметику та засоби з догляду за шкірою, як і зірки минулого, живуть із суперечністю, що вдосконалення зовнішності є водночас чимось ганебним і чимось, до чого треба прагнути.

Померла Джейн Біркін. Чим запам’яталася акторка та співачка

Водночас Голлівуд, як основний іміджмейкер США за останні 100 років, навряд чи існував би у своєму нинішньому вигляді без індустрії краси. Як і індустрія краси, можливо, ніколи б не досягла вершини своєї популярності без кінозірок, які допомагали б її просувати.

Водночас красуні 2024 року, з одного боку, обігрують свій імідж на екрані у такі незвичні способи, як, приміром, остання роль Суїні в трилері "Проклята діва", що торкається теми об’єктивації жіночих тіл.

А з іншого, зʼявляються у більш демократичних образах на сторінках своїх соцмереж. Тут вони мають прямий канал до своїх шанувальників і можуть передавати будь-які зображення, які бажають.

Хоч вплив голлівудських архітекторів краси відчувається й у тому, як жінки ставляться до своєї аватарки.

Джин Тірні розуміла підводні камені цього, як і будь-яка зірка покоління Z.

Ідея про те, що жінки в центрі уваги колись зможуть повністю звільнитися від цього тиску, здається далекою мрією.