"У селі Каплинці знаходиться дерев’яний міст через річку Удай довжиною 356 метрів, збудований наприкінці 19 століття".

Цей скупий рядок у Вікіпедії, який перетікає з одного сайту на інший, ледь чи не єдина згадка про найдовший дерев’яний міст в Україні.

Не так багато інформації можна знайти у відкритих даних і про самі Каплинці. 

Всі історії, які пов’язані з цим мальовничим краєм Полтавщини, переважно стосуються сусіднього Пирятина та Березової Рудки.

Звісно, історія кохання Тараса Шевченка манить туристів, однак мала кількість згадок про унікальний міст потребує негайного виправлення.

"Українська правда" поїхала в Каплинці, щоб заповнити цей пробіл і показати читачам дивовижну споруду, яка точно заслуговує на те, щоб стати ще одним туристичним магнітом на мапі України.

Сполучення з цивілізацією

Каплинці – невелике село на лівому березі річки Удай. В цьому місці вона звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.

Через природні водні перешкоди Каплинці стоять немов уособлено від сусідніх сіл. З чим і була пов’язана необхідність створення пішого сполучення з сусіднім Пирятином.

– Не знаю, що там пишуть у вашій Викіпедії, але старші люди мені в дитинстві розповідали, що повноцінного мосту тут не було до 1930-х років, – розповідає УП місцева мешканка Антоніна Кузьмівна Дементій.

Одна з найдовших вулиць села, що веде до дерев’яного моста. Тут майже скрізь ґрунтові дороги за винятком невеликого відрізку в центрі, де є асфальт

ВСІ ФОТО: ЕЛЬДАР САРАХМАН

За її словами, прямої дороги на Пирятин в селі не було, і місцеві тривалий час діставалися іншого берега Удаю або на човнах, або по штучних дерев’яних кладках, які перекидались у вузьких місцях річки та заплавах.

У 70-х роках вулиці до навколишніх сіл вимощували бруківкою через непрохідність ґрунтовок. Залишки незаасфальтованої бруківки видніються й досі на певних ділянках шляху на Пирятин 

Розвиток сусіднього містечка рухав торгівлю, яка для місцевих землеробів стала одним із способів заробітку.

Для того, щоб потрапити в Пирятин по суші, селянам доводилось їхати 15 кілометрів по старій розбитій об’їзній дорозі, тож зведення мосту було лише справою часу. Напряму ця відстань складає 6 кілометрів.

Міст на Каплинці через річку Удай позначений і на радянських картах. Але довжина мосту 240 метрів, а не 350, як стверджує Вікіпедія. Ширина –  4 метри 

Навіть зараз доїхати до моста зі сторони Каплинців УП допоміг великий позашляховик. Дорога до села вбита вже давно, і лише де-не-де ви можете натрапити на проблиски хоча б якогось ямкового ремонту. 

Стан самого мосту – окрема тема для обговорення. Старі дошки прогнили настільки, що ступати по ньому журналісти УП наважились не одразу.

Колись міст був проїзним. У післявоєнні роки ним їздили навіть вантажівки. Але останні кількадесят років його складно назвати пішохідним через аварійний стан і руйнування

З перших кроків у голову закрадались побоювання, що або провалишся, або здує вітром десь посередині. 

Однак місцевих стан мосту, здається, геть не бентежить. 

– Та він не аварійний! Туристи, канєшна, бояться, але ми по ньому ходимо без проблем. Ото зараз йдемо купатись на пляж на тій стороні, – весело розповідають місцеві підлітки.

Жителі Каплинців ходять купатися на протилежну від села сторону. На тому березі Удай чистіший від чагарників та є імпровізований пляж

Хлопці розповідають, що про саме створення можуть знати хіба "старші люди" в селі, хоча й самі із задоволенням діляться легендами, якими оповитий старовинний міст.

– Тут колись під час війни (Другої світової – УП) танк німецький впав. Заїхав на міст і провалився! – впевнено оповідають місцеві байки підлітки. 

Жодних підтверджень словам, звісно, не мають. Але твердість, з якою вони їх виголошують, наштовхує на думку, що таких легенд довкола історичної будівлі тут далеко за десятки.

Іван Петрович Лебідь

Щоб довідатися побільше про міст, ми поїхали в центр Каплинців. На диво, нам пощастило знайти людину, яка на власні очі бачила, як починалася історія дерев’яної споруди.

– Та ви сходіть до Івана Петровича! Він сам бачив, як міст будували, – радить Антоніна Кузьмівна і сама веде нас у двір навпроти. Там на лавці відпочиває головний старожил Каплинців.

Найстарший житель Каплинців 95-річний Іван Лебідь – один з останніх, хто пам’ятає історію будівництва моста

На перший погляд і не скажеш, що Івану Петровичу Лебедю вже 95 років. За його словами, секрет довголіття простий: "Трудиться і не пить!".

Інколи поважний старійшина села плутається у своїй розповіді, але це радше через хвилювання, а не через бажання оповідати байки.

– Зимою 1932-го начали бить льодоколи і строїть, – впевнено розповідає Іван Петрович.